Шацькі туристи відкрили унікальне озеро Чакове
-
-
>
-
>
-
>
4242
Представники «Світязь Active» здійснили мандрівку до озера Чакове, яке знаходиться на окраїні Шацького району.
Опис подорожі з пригодами опублікували на фейсбук-сторінці туристичної компанії.
«Наша мандрівка розпочалася з непростого рішення: «Машиною чи велосипедами?». Вибір був очевидний, легкий шляхів ми не шукаємо, тим паче час вже позбуватися наїджених під час карантину зайвих кілограмів.
Оскільки дороги до нашого пункту призначення ніхто толком не знав, то їхали ми собі постійно прямо, вважаючи, що точно на правильному шляху. По дорозі натрапили на дуже гарні гори, свого роду такі собі Карпати на мінімалках, але ж як колоритно.
Рухаючись далі, за веселими розмовами та не дуже веселою дорогою, дібралися ми до села Плоске. Що ж далі?! Пішли по хатах, питати дорогу до озера Чакове. Перша хата – і відразу удача: нас вже супроводжує червона машинка за село, де водій пояснив та показав, куди їхати далі. Сповнені інтузіазму та нових сил, погнали ми по полях та стежинах, рахуючи по дорозі коней, яких тут ну дуже багато.
Сфотографувалися біля високовольтних та на возі, ще раз перепитали дорогу, після чого ще більше заплутались в правильності нашого подальшого маршруту. Діватись було нікуди, тільки вперед, куди ми й поїхали. Дорогу, як виявилось пізніше, ми вибрали не найкращу, проте локацію та пункт призначення – що треба.
Зовсім раптово ми виїхали на галявину, де спочатку побачили буру корівку, потім такого ж бурого коника, а вже потім кілька хатинок, садок та пасіку. Від людей ми чули, що тут ще хтось живе. І справді, зустріли діда з бабою, які все своє життя живуть на цьому хуторі. Решта хатин стояли покинуті та занедбані.
Трохи розговорившись, дізнались в бабці, що живуть вони з дідом в маленькій хатинці, яка радше нагадує хлів чи літню кухоньку стареньку, або ті ж самі карпатські колиби. Живуть без світла, освітлюючи ввечері домівку гасовою лампою, обігріваються взимку маленькою пічкою, а ніякого поля не мають, бо дикі кабани, що водяться в тутешніх лісах, нищать усі посіви. А тому харчуються вони молочком, медом та рибкою з озера Чакове. Раціон небагатий, проте все домашнє та смачненьке.
Поспілкувавшись та попросивши в бабці трохи меду, пішли до озера, де не змогли стримати «вау»: широкий рів, який веде прямо до озера, човник та напіврозвалений місточок додавали цьому місцю ще більшої чарівності.
До самого озера підійти так і не вдалося, побачили його лише здалеку, але й цього нам було цілком достатньо, емоції просто зашкалювали. Навіть подумати не могли, що хтось в сучасному світі ще так живе, навіть в нашій країні.
Трішки перепочивши, набравши води та попрощавшись з нашими новими знайомими, ми рушили до наступного озера Біле, що неподалік села Любохини. Дорога була не з найкращих, але чого лише не зробиш, щоб отримати чергову порцію поліської насолоди. Біля озера зробили ми невеличкий привал, перепочили і вирушили до села Прип’ять, де потрапили під дощ, потім – до села Кропивники, де допомогли бабці піднести дрова, поновили запаси води та поїхали далі.
Дорога назад завжди здається швидшою, проте не цього разу, оскільки ми були дуже втомленими, але враження від побаченого нас переповнювали. Всього ми подолали близько 50 км поліськими лісами, полями та грунтовками та зробили сотні унікальних фотографій.
Краса поруч, потрібно лише навчитись її помічати та докласти трохи своїх зусиль».
Читайте також:
Мандрівка до шацького озера, шлях до якого знають одиниці
Мандрівка вихідного дня: пішки довкола озера Велике Чорне
Легенди, краса і затишок краю Шацьких озер
У мережі опублікували відео з екскурсії загубленими шацькими озерами
