Жителька Локачинщини, яка нині в Італії, закликає земляків дотримуватися карантину
-
-
>
-
>
-
>
1493
Колишня вчителька молодших класів Галина Дацюк зі Старого Загорова свідомо прийняли непросте для себе рішення – залишитись на період карантину в епіцентрі інфекційної загрози.
Жінка багато років працює в Італії – в Мілані доглядає за хворою сеньйорою. Як розповідає, подалась шукати кращої долі за межі країни, бо хотіла матеріально підтримати дітей, а на вчительську зарплатню сильно не розженешся.
Туга за рідними щороку хоч на місяць-два повертала додому, де на неї чекають три доньки, молодша сестра, онуки. Щоб не наражати на потенційну небезпеку близьких, жінка, попри вмовляння рідних повернутись, безкомпромісно вирішила пересидіти біду на чужині.
«Звісно, мені хотілося б зараз бути поруч з дітьми, але страх за їхнє здоров’я пересилив це бажання. Італія серед перших за рівнем смертності від інфекції, тут кожен знаходиться в зоні ризику, а особливо жителі півночі країни, де проживаю і я. На жаль, тутешня влада із запізненням відреагувала на насуваючу з Китаю епідемію, а більшість громадян просто недооцінили її можливих наслідків. От і фіксується близько тисячі смертей щодня», – із сумом констатує співрозмовниця.
Аби в Україні не повторився італійський сценарій, пані Галина закликає земляків суворо дотримуватись карантинних заходів, обов’язково в людних місцях одягати захисні маски й не забувати про особисту гігієну та дезінфекцію. А тим, хто нещодавно повернувся з-за кордону, радить обов’язково на визначений час самоізолюватись.
«Україна – країна зі слабкою економікою і медициною, тож кожен повинен розраховувати, передусім, на власні сили у нерівному протистоянні з невидимим ворогом. Та і досвід інших держав мав би чогось нас навчити», – каже жінка.
Сама Галина вже другий місяць взагалі не виходить з оселі. Навіть продукти й ті син сеньйори Джулії періодично доставляє. Забути довелось і про щоденні прогулянки містом на свіжому повітрі, які так полюбляє літня італійка. Про те, що робиться у світі, жінки дізнаються із випусків новин. До речі, наша землячка переглядає не тільки італійські телеканали, а й вітчизняні.
А ще розрадою і своєрідною віддушиною для заробітчанки є скайп-зв’язок із подругами з України. Вони, як каже, завжди підтримають, вислухають, дадуть слушну пораду на усі випадки життя. Ну і, звісно, діти… З ними спілкується по кілька разів на день, як тільки з’явиться вільна хвилинка.
Галина Дацюк засинає і просинається зі щирою молитвою. Вона вірить, що з Божою допомогою подолаємо цю страшну епідемію, будемо жити та працювати у спокої, чути радісний щебет малечі, а не звістки про нові смерті від коронавірусу. І тоді кожен заробітчанин, в якому б далекому куточку світу він не перебував, зможе повернутись додому, до своєї родини.
Павло КОСТЮЧКО
