Антоніні Маренич виповнилося 70 років

Небагато  є росіян  перед ким, нам, українцям  вартувало б  низенько вклонитись. Бо саме Вони зробили для слави України більше ніж тисячі українців за походженням.

Серед них Антоніна Олександрівна Сухорукова, уродженка російського міста Куйбишев – Народна артистка України.  Антоніна Маренич сьогодні, 17 березня, відзначає 70-річний ювілей. 

Антоніна починала співочу кар’єру в вокальному октеті московського естрадного оркестру «ВІО-66» Юрія Саульського, з 1971 року вона разом з Валерієм; за два роки до них приєдналася Світлана.

Тріо виграло перше місце на огляді ВІА в Харкові, для поїздки на молодіжний фестиваль на Кубу (правда в Гавану їх так і не пустили).

На телеекранах України вони з’явилися в 1978 році і протягом трьох років з ефіру не зникали - почалася ера Мареничів.

Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли - залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні: «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой, під вишнею...», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?».

У 1979 році ВФГ «Мелодія» оперативно випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію. Та не все йшло так гладко як здавалося  Мареничам ще по інерції присвоїли звання Заслужених артистів України, а вже повним ходом йшла не оголошена війна між ними і чиновниками від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду, не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців.

Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника, спалахнув скандал – історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжознятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні.

Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України, спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади,  а вони як і раніше жили утрьох в однокімнатній квартирі. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков.

Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 року. Вони розпрощалися з Волинською філармонією і вже самостійно відмітили 20-ти річчя творчої діяльності великими концертами в столичному палаці «Україна».

На студії «Олекса» тріо зробило серію реміксів своїх старих хітів з сучасним музичним супроводом, по тому дебютувала як композитор Антоніна Маренич. Вона також записала цикл з семи телепередач під загальною назвою «Колисанка». Лейбл Оберіг-ХХІ в 1998 році випустив перший компакт-диск Мареничів «Три тополі» з піснями з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, через два роки перевидали перший альбом «Ой, під вишнею...».

У лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам надали звання Народних артистів України.

Читайте також: Визнання і важкі часи славетного колективу «Тріо Маренич» з Луцька

Підготував Микола ВАВРЕНЧУК