100 днів на посаді директора Рожищенського коледжу: що змінилося у навчальному закладі

Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького новий навчальний рік розпочав із новим керівником.

Здавалось би, за 100 днів роботи навряд чи можна багато встигнути, але вже сьогодні очевидно: під головуванням Михайла Казимира коледж оживає, а в його колективу відкрилося друге дихання і з’явилися перспективи на майбутнє. Інтерв'ю з керівником опублікувало видання ВолиньUA.

Читайте також: Що відомо про нового директора Рожищенського коледжу

– Михайле Миколайовичу, як Ви відважилися змінити комфортне місце проректора Львівського університету на посаду в.о. директора коледжу на Волині. Що до цього спонукало?

– Я ніколи в житті не боявся труднощів, не цурався складних завдань чи нових ділянок роботи. До такого рішення спонукали, перш за все, довіра керівництва університету, усвідомлення значимості нашої спільної командної праці та відповідальності за її результати. У липні цього року керівництво університету ухвалило рішення про дострокове припинення контракту з попереднім директором, відреагувавши на її заяву.

Коледж практично не розвивався, набір студентів скорочувався, тож назріла потреба вдихнути в стіни коледжу нове життя і запровадити новітні, європейські підходи. Оскільки ж коледж знаходиться в структурі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького, його ректор – доктор ветеринарних наук, професор Стибель Володимир Володимирович, за погодженням з ректоратом і Вченою радою університету прийняв рішення про призначення мене виконувачем обов’язків директора.

– Отже, вже 100 днів, як Ви – виконувач обов’язків директора. З чого почали роботу?

– До роботи в коледжі я приступив 30 серпня 2019 року як виконувач обов’язків директора, тому що посада директора навчального закладу, згідно з чинним законодавством, є виборною. Вибори директора заплановано провести у 2020 році. Основне ж моє завдання як керівника навчального закладу – налагодження ефективної роботи коледжу. Тому й розпочав роботу з реалізації кількох напрямків.

Чи не найважливіший із них – це оцінка кадрового потенціалу. Викладачі коледжу взяли участь у практичних тренінгах та навчаннях із підвищення кваліфікації, у тому числі і з написання грантових проєктів. Це – не лише самоосвіта, а й можливості вишуковувати позабюджетні кошти та залучати їх на цікаві, неординарні проєкти. Таким чином, ми повертаємо в роботу коледжу та зреалізовуємо принцип: не лише навчаємо, а й навчаємось самі.

Задля підвищення практичного рівня студентів, організували проходження виробничої практики та тематичні екскурсії для студентів на успішні сільськогосподарські та переробні підприємства Волині.

Не забуваємо і про підвищення їх світоглядного та культурного рівня: започаткували щотижневі перегляди кінофільмів у актовій залі гуртожитку, таким чином, студенти мають можливість урізноманітнити дозвілля, переглянувши на великому екрані сучасні патріотичні, історичні та розважальні фільми.

Зрештою, надзвичайно важливо було на початках налагодити зворотній зв’язок і тісну співпрацю з органами державної влади і місцевого самоврядування, адже практика показує, що дуже багато здобутків можна отримати саме за рахунок добре налагоджених зв’язків і контактів.

Працюємо над наповненням бюджету коледжу – торуємо нові ефективні шляхи надання платних послуг. Усе це вже дало перші результати, ми впевнено стаємо на ноги, долаємо труднощі і вирішуємо задавнені проблеми.

– Власне, з якими труднощами довелося зіштовхнутися? Які проблеми вирішуються найважче, які вдалося вирішити без особливих зусиль?

– Приступивши до роботи в коледжі, отримав у спадок від попереднього керівника дві потужні проблеми: кадрову та фінансово-господарську. Були вакантними посади заступника з навчальної роботи, завідувача відділення, юрисконсульта і ряд інших, відчувався суттєвий недобір студентів.

Додайте до цього недостатнє фінансування навчального закладу з боку держави, великі боргові зобов’язання коледжу перед юридичними та фізичними особами, які накопичувалися упродовж тривалого часу. Деякі з цих проблем поки що не вдалося вирішити, хоча по ряду напрямків ми вже побачили «світло в кінці тунелю».

А про найлегше, певно таки, говорити зарано, 100 днів – це період, але не увесь шлях. Тому говоримо про подолані деякі труднощі, бо це уже – в минулому, а про найлегше поговоримо іншим разом.

Єдине, що для мене очевидно: треба дослухатися до думок студентів та співробітників, зважати на них і відповідно мотивувати. Вважаю, що зараз усі ми об’єднані метою – вивести коледж на якісно новий рівень, при якому всім буде затишно і комфортно працювати і вчитися, а також користуватися плодами нашої спільної праці. Це те, чого сьогодні прагне і чим справді мотивований наш колектив.

– Нові підходи нерідко викликають спротив консервативних кіл. Як Ви влилися в колектив і як Вас сприйняли студенти?

– Колектив коледжу станом на сьогодні – це 91 працівник, із яких 35 – це педагогічні та 56 – працівники адміністративно-господарського сегменту. Це також – 205 студентів, із яких 52 – спеціальності «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», 153 – спеціальності «Ветеринарна медицина».

Попри те, що ми не є великим навчальним закладом, коледж має славні освітні традиції, функціонує з 1956 року і дотепер як заклад державної форми власності і, принаймні, щодо ветеринарної медицини є єдиним в області з підготовки фахівців цієї галузі. Ми ставимо за мету не втратити, а навпаки – примножити всі ті добрі надбання, які тут є.

Наші студенти – допитливі і креативні, з активною громадянською та життєвою позицією. Вони – учасники численних проєктів патріотичного та соціального спрямування, екологічно свідомі молоді люди. Саме ці якості найбільше сприяють налагодженню ефективної комунікації і щодо управлінських буднів, і щодо бачення перспектив навчального закладу. Освітній процес забезпечують висококваліфіковані викладачі.

– Чого, на Ваш погляд, не вистачає сьогодні для вдосконалення роботи і навчання в коледжі?

– Однозначно потребує оновлення та покращення матеріально-технічна база коледжу. В першу чергу, необхідно придбати сучасне діагностичне обладнання для ветеринарної клініки, лабораторій та навчально-виробничого господарства.

Необхідно реалізувати енергозберігаючі заходи, провести поточні ремонти аудиторій, спортивного залу, окремих кімнат у гуртожитку. Великі надії поліпшити матеріальне становище покладаємо на наше підсобне господарство, земельні ділянки, на яких спробуємо виростити прибуткову сільгоспродукцію. Сподіваємося, в цьому плані нам вдасться знайти підтримку волинських аграріїв, місцевих фермерів та землевласників.

– На Вашу думку, ветеринарна медицина зараз – у тренді?

– Загальновідомим є твердження, що людська медицина лікує людину, а ветеринарна – людство. Тому відповідь на запитання: однозначно так! У тренді – технології з виробництва і переробки продукції тваринництва. Україна і світ уже сьогодні потребують кваліфікованих спеціалістів у цій галузі, адже якість того, що людина споживає, визначає не тільки рівень її ситості чи доходів, а й стан здоров’я на багато років.

– Окресліть модель студента, який закінчив Ваш коледж, його майбутнє та перспективи?

– Випускник Рожищенського коледжу має можливість продовжити навчання у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького за скороченим терміном навчання – на денній та заочній формах.

Потенційними робочими місцями для наших випускників є ветеринарні клініки різних форм власності; лабораторії, які вивчають, контролюють епізоотичну ситуацію. Наші випускники запитані у зоопарках, притулках для тварин і центрах їх реабілітації, можуть обслуговувати приватні господарства, працювати у компаніях, що займаються постачанням ліків та супутніх товарів для тварин. А ще – вони мають хороші шанси для відкриття власної справи (ветеринарних аптек, зоомагазинів, сироварень, ковбасних цехів).

Зрештою, наші випускники – це працівники сільськогосподарських, молоко- та м’ясопереробних підприємств, мисливських та рибницьких господарств, це техніки штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, це фахівці, що працюють у галузях, які сьогодні активно розвиваються: кінологія, каністерапія, фелінотерапія, іпотерапія, апітерапія.

До речі, знання і досвід, які отримують наші випускники, затребувані й за кордоном, у тій же Польщі та інших країнах Європи, їхні фермери охоче беруть їх до себе і готові їм добре платити. Це й не дивно, адже українці – дуже розумні, кмітливі та працелюбні, вони вміють показати, як треба і працювати, і любити свою землю, і вчитися та вчити інших.

– Михайле Миколайовичу, у переддень святого Мколая чого побажаєте нашим читачам, волинянам?

– Насамперед, здоров’я міцного та віри в себе і свої сили! Ми обов’язково свого досягнемо і збудуємо ту Україну, за яку боролись і не шкодували життя цілі покоління наших попередників.

До речі, за новинами з життя нашого Рожищенського коледжу можна стежити на його офіційному сайті та приєднавшись до нас у соцмережах (Facebook, Instagram, YouTube канал).

Розмовляв Андрій Білан