На Рівненщині прощалися із загиблим військовим Олексієм Капустяном

Попрощалися з Олексієм Капустяном, який загинув від кулі снайпера в зоні проведення ООС у Новоазовському районі Донецької області.

Про це йдеться на сторінці Суспільного.

Проводжали в останню путь загиблого у рідному селі Кринички, а також у сусідньому Тучині, де його поховали.

2

Читайте як Загиблого військового у Гощі проводжали, стоячи на колінах.

Спершу із загиблим військовим Олексієм Капустяном прощалися в його рідній домівці у селі Кринички. Зібралися його родичі, бойові побратими та односельці.

«У 2012-му році пішов у Збройні сили, відслужив до 2013-го. Рік проміжку було часу, щоб закінчити училище, в 14-му році він пішов на війну. Закінчувався один контракт, він підписував інший, в нього геть трошки було часу для сім’ї, мами, брата. У 10-й гірсько-штурмовій бригаді Олексій служив півтора місяці. До цього був у «королівській бригаді, але її вивели на ротацію, а військовий хотів лишитися на передовій. З бригади попрощатися з Олексієм приїхало п’ятеро побратимів, а також десятки військових із інших підрозділів, де він служив», – висловилася Криничківська сільська голова Олена Коваль.

«Він прийшов на полігон перед самим виїздом, звільнився з попередньої частини. Виявився хорошим бійцем, сержантом, швидко влився в колектив з хлопцями. Був старшим на позиції, думаю, за такий короткий період часу – це достатньо високий показник. На позиції був розстріл, і куля втрапила снайперська. Зразу кинулися допомогу надавати, але не змогли допомогти», – розповів головний старшина батальйону Максим Корабльов:

«Село Кринички невелике. Тут живуть півтори сотні людей і всі один одного знають, – каже сільська голова. Прийшли прощатися ще й жителі сусідніх Річиці та Ючина».

«Щирий, відкритий, спілкувався з усіма. У нього було багато друзів і було багато планів. Хотів допомогти мамі розбудувати хату, зробити ванну і більшу кухню. Мама плакала, казала: сину, ти ж казав, що ти повернешся і все мені зробиш», – додає сільська голова.

Тіло військового від батьківської хати завезли у сусідній Тучин, де розташована найближча церква. Шлях у три кілометри проходить через центр сусіднього села. Перехожі стояли на колінах.

Панахиду відправили у тучинській церкві преображення Господнього.

Висловилась і пані Світлана, яка навчала Олексія англійської, коли родина 15 років тому приїхала до села.

«Пам’ятаю клас, сидів ряд, передостання парта. Сидить Альоша – завжди спокійний, врівноважений, добра дитина. Довелося побачити його зараз воїном, мужнім, сильним, загартованим. Є в нього у Facebook фотографія, де він написав такі слова «Назло всім повернуся живим». Не збулося, але в пам’яті нашій він назавжди буде живим, нескореним і мужнім», – поділилася Світлана Харламова.