Суд визнав незаконною оренду землі, яку підписав мер Ковеля

Ковельський суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки та зобов’язав мешканця міста її звільнити.

У листопаді 2016 року Ковельська міська рада своїм рішенням № 16/48 надала ковельчанину Віктору Сидуну в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 1200 квадратних метрів у провулку Модеста Левицького (кадастровий номер 0710400000:11:015:0072) для городництва без права зміни цільового призначення. Міський голова Олег Кіндер підписав з ним договір оренди землі та акт приймання-передачі ділянки.

Нещодавно місцева прокуратура виявила, що надана земельна ділянка для городництва не відповідає генеральному плану міста Ковеля, оскільки за цією адресою землі сільськогосподарського призначення відсутні, а земля відноситься до озеленених територій загального користування, тобто має рекреаційне призначення.

Як стверджує прокуратура, Ковельська міська рада протиправно передала в оренду ділянку, для цього потрібно було внести зміни до генерального плану міста, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 28 листопада 2013 року за № 44/62.

Перший заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ради, визнати недійсним договір оренди землі, скасувати державну реєстрацію договору та зобов’язати орендаря звільнити земельну ділянку.

Ковельська міська рада позов не визнала, мовляв генеральним планом міста не визначаються категорії земель, що рада вправі розпоряджатись цією ділянкою, а прокурор взагалі не має повноважень заявляти такий позов. За словами чиновників мерії, органи кадастру не мали заперечень проти надання землі в оренду. Ділянка відносилась до земель запасу без визначення цільового призначення, а сторони договору оренди мали законні сподівання скористатись вигодами договору.

Суд відхилив заперечення міськради, оскільки владі слід було врахувати діюче цільове призначення землі і мати на увазі, що без його зміни надати ділянку в оренду у законний спосіб неможливо.

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

«Ця норма – один із доводів тези, що земельне законодавство не ґрунтується на принципі: «дозволено все, що прямо не заборонено законом». В основі земельного законодавства, з огляду на особливу цінність землі, лежить інший принцип – «заборонено все, що прямо не дозволено законом», – йдеться в рішенні суду.

Ковельська міська рада, виходячи з першого – «дозвільного» принципу, намагається виправдати дії сторін договору оренди доводом «а чому б і ні»: прямої заборони закону немає, розпоряджаємося землею ми, робимо те, що вважаємо за потрібне. Раз земельна ділянка поки не використовується під забудову або поки не може використовуватися, то ми можемо використати її для городництва. При цьому земля і далі формально буде рахуватись такою, що використовується під забудову, її цільове призначення не змінюємо, зміни в генеральний план забудови населеного пункту не вносимо.

Справа в тому, що прямої норми закону, яка дозволяє тимчасово використовувати земельні ділянки, що є землями рекреаційного призначення, для надання їх в оренду під городництво немає. До того ж, без зміни категорії ділянок і їх цільового призначення. А раз немає, то такі дії заборонені. І дозволу використовувати їх таким чином немає не випадково. Законодавець розуміє, що такий дозвіл створить механізм для надання землі під забудову у непрозорий спосіб, в обхід черг і встановленого порядку, а саме, дозволить надавати ділянки де-факто під забудову, а де-юре під городи.

«Сама ж Ковельська міська рада, яка мала стояти на сторожі закону і реагувати на порушення земельного законодавства, якраз це земельне законодавство і порушила», – наголошується у судовому рішенні.

Тобто органу, крім прокурора, який мав би відстояти інтерес суспільства в неухильному дотриманні земельного законодавства, у цьому випадку не було. Прокурор правомірно звернувся з позовом до суду.

Головуючий по справі суддя Ковельського міськрайонного суду Сергій Панасюк позов першого заступника керівника місцевої прокуратури задовольнив повністю.

Рішенням суду стягнуто з Ковельської міської ради та орендаря на користь прокуратури судові витрати в сумі 6400 грн. у рівній частині з кожної сторони.