У Локачинському районі селяни власноруч відремонтували дорогу

15 Серпня 2019, 12:48

2140

Дорога у Козові

120 тонн матеріалу люди розкинули вручну. Тепер сільську вулицю можна перейти не в чоботах, як раніше, а в капцях.

Вулиця Колгоспна в Козлові з’явилась ще у 80-х роках, – пише Людмила Мельничук Богута.

Вона невеличка, але компактна. По обидва боки тут вишикувались 16 будинків, більшість з яких є «колгоспними». За словами місцевих мешканців, у ті часи керівництво колективного господарства обіцяло невдовзі й про асфальтне покриття на їх вулиці подбати. Але разом із занепадом колгоспу обіцянка й собі лопнула, як мильна булька на воді, залишивши жителів сам на сам із проблемною дорогою.

За всі роки, що тут проживаю, ніхто навіть тачки щебеню не привіз, аби хоч якось залатати ями. Грунтовка настільки вже була розбита, що ні заїхати, а тим більше виїхати з вулиці під горбок не можна було ніяк. Особливо, як піде дощ. А з настанням зими – ще гірша ситуація. Я вже до трактора навіть лопату купив, аби прогорнути вулицю в разі потреби. Бо ж, бувало, з полів снігу понадуває враз із ворітьми. Одним словом, як у пастці ми були, – розповідає Леонід Аршулік.

З ініціативи Леоніда Аршуліка і вирішили жителі Колгоспної рятувати ситуацію власними силами. Правда, перед тим ще до сільського голови зверталися. Почувши відповідь, що «коштів у сільській раді немає на таку потребу», спланували все ретельно і, як то кажуть, гайда до роботи.

Рушійною силою затіяної справи стали мешканці, котрі мають власний транспорт: сім’ї Валерія Яковука, Леоніда Аршуліка, Сергія Петрицького, Юрія Будницького, Володимира Свиріпи.

Бо що з того, що техніка є в господарстві, коли через бездоріжжя все одно з подвір’я не виїдеш. Сюди і «швидка» не могла в разі потреби заїхати. Чи то дров, наприклад, чи жому або сіна привезти – як хоч добирайся… На добровільно здані кошти придбали щебінь, відсів, сухий асфальт в необхідній кількості та ось, як бачите, маємо вже результат. Тепер вулицю можна перейти і в тапочках, а не в чоботах, як завжди, – каже Юрій Будницький.

А напрацюватися козлівським ентузіастам прийшлося добряче: окрім клопотів з вирішення організаційних питань, більше 120 тонн матеріалу їм довелось розкидати вручну, вимощуючи дорогу протяжністю майже 400 метрів. Правда, одного дня таку роботу полегшила техніка. Цьому посприяв Козлівський сільський голова Олег Трофимюк.

Поспілкувавшись чи не з більшою частиною жителів Колгоспної, зрозуміла, що дорогою задоволені усі. А от зусиль до згаданої справи кожен з них доклав рівно стільки, скільки вважав за потрібне. Небажаючи того, аби їх прізвища фігурували на сторінках газети, деякі жителі розповіли, що виділили із сімейного бюджету значно меншу суму, як інші односельчани. Мовляв, у них нема власного транспорту, а тому і дорога є «не настільки важливою».

Як би там не було, а вибоїн на Колгоспній у Козлові нині нема й на показ. По старанно вимощеній дорозі, на яку селяни зуміли витратити лиш сорок одну тисячу гривень, без проблем їздять машини, катаються на велосипедах діти, гуляють мами з малечею. І ходити цією вулицею тепер дійсно можна в капцях.