«Найважче – вистояти на ногах», – старовижівчанка про перукарську справу
Власниця перукарні Людмила Шлапай розповіла про принципи роботи в своєму салоні.
Перукарська справа – це бізнес, де є правило: «Від того, як кожний працівник ставиться до людей, з якими він має справу, залежить імідж закладу», розповідають у Старовижівському центрі зайнястості.
Перукарню «Людмила» жінка відкрила у 2002 році.
Зараз заклад має зразкову репутацію. Створити салон краси було не легко, бо у цій справі є багато нюансів. Пані Людмила працює так, аби клієнт став постійним. «Якщо ж перукар не вміє цього зробити, він отримає гроші один раз», – ділиться секретами майстриня. Вона – спокійна й натхненна. Уважно працює, плавно переходячи від одного етапу до іншого. З кожним творцем краси, а їх у «Людмилі» працює четверо, можна поговорити про все на світі: починаючи від погоди і закінчуючи вірою у вищі сили.
«Професія перукаря схожа на роботу художника, який створює справжні шедеври. До того ж майстер зачіски виконує й роль лікаря», – говорить майстриня.
«Напевно, найважче – вистояти на ногах. Адже бувають дні, коли затримуєшся допізна чи приходиш на кілька годин раніше. Щоправда, іноді морально важче, ніж фізично. Що робити, коли чуєш від клієнта: «Я хочу коротку стрижку, але не зрізайте довжину». Як поєднати протилежні речі в одному бажанні? А бувають класні моменти, коли ти зробив роботу, а клієнт каже: «Вау! Я такого не очікувала!» – розповідає Людмила.
У своїйспівпраці зі службою зайнятості підприємиця неодноразово скористалася її послугами. За час своєї діяльності вдалося працевлаштувати 14 безробітних. Людмила Шлапай радо погоджується й на зустрічі із старшокласниками, які за рік-другий обиратимуть собі професію. Тож, аби учні змогли приміряти на себе фах, майстриня «здає» свою «Людмилу» у їх руки, де колеги розповідають, як це – бути перукарем.