«Все це про Леоніда Кантера, цей фільм – це він», – продюсерка фільму «Людина з Табуретом» Катерина Мізіна
-
-
>
-
>
-
>
5084
У Луцьку режисер Ярослав Попов та продюсерка Катерина Мізіна презентували останній фільм Леоніда Кантера «Людина з Табуретом».
Допрем’єрний показ відбувся 15 лютого у кінотеатрі Premier City.
Перед початком показу фільму продюсерка продюсерка фільму Катерина Мізіна та режисер Ярослав Попов розповіли про те, як виникла ідея фільму.
За словами Катерини Мізіної, ідея створити фільм виникла в самого головного героя – Леоніда Кантера.
«Леонід Кантер в 2004 році був успішним кінопродюсером, але вирішив все покинути і вигадав власну гру, щоб мандрувати світом, знімати документальні фільми і носити табуретки на береги океанів.Чотири табуретки. Чотири океани. Він зібрав друзів і вирушив в подорожі. Ми зняли дуже багато шокуючих, цікавих, дивовижних кадрів по всьому світу. Пройшли понад 60 тисяч кілометрів, понад 30 країн, зняли кількасот годин відео. З усіх подорожей задумувалося зробити документальні фільми. Остання подорож була в 2010 році до Тихого океану. Вона була найбільш грандіозна, тому що тривала цілий рік. Мандрівники рухалися через дві Америки: від Півночі на Південь», – розповіла Катерина Мізіна
У 2018 році, вісім років по тому Леонід з командою почали роботу над фільмом.
Цей фільм особливий тим, що у ньому багато музики й анімації. Зокрема у фільмі є музика похідного від «ДахиБрахи» гурту «OY Sound System». Використання анімації творці фільму пояснюють тим, що анімація дуже добре накладається на казки народів світу, які збирали в мандрівці дружина Леоніда Кантера Діана й дочка Магдалена.
Та чи не найцікавішою особливістю фільму є те, що фільм задумувавли одним, а результат вийшов іншим. На це вплинуло те, що в червні 2018 року головний герой пішов з життя.
«Мабуть, головний такий меседж до вас, до глядачів – не боятися несподіванок життя і бути готовим, що може статися, що завгодно, але приймати це з відкритим серцем, відкритими очима дивитися на цей світ, дивовижний світ, сумувати з повним серцем і радіти з відкритим серцем. Десь отакі ми хотіли передати відчуття», – відзначила Катерина Мізіна.
На моент смерті Леоніду Кантеру було 36 років. Він залишив листи Ярославу Попову, Катерині Мізіній та найближчим.
Після показу фільму глядачі, хто з мокрим обличчям, а хто із задуманим виразом і глибокими роздумами обговорили фільм разом з його творцями.
«Фільм задумувався, як трошки інший, бо в нас було багато героїв, але в результаті ми зрозуміли, що все це створив Леонід Кантер, що все це про нього, що цей фільм – це він. У мене відчуття, що цей фільм такий різний, такий веселий, такий сумний, такий шокуючий саме тому, що таким був Леонід. Головний для себе я зробила висновок, що пережити це, прийняти, зрозуміти, відпустити ми можемо тільки завдяки мистецтву, завдяки якомусь такому способу. З любов’ю, вклавши всю любов в цей фільм, ми хочемо продовжувати його справи, які він робив за життя і продовжувати зберігати в серці любов, яку ми мали за життя Леоніда. Не тримати на нього зла, не тримати образи. Світити іншим, світити тим, хто зараз поруч з нами, тим, хто живе, хто має мрії. Кожен з нас має мрії і, насправді, гасло «все неможливе можливе» працює. Якщо прислухатись до цих меседжів, які Леонід ніс своїми вчинками за життя, вони продовжують надихати. Продовжують надихати на життя і втілення мрій. Втілюйте мрії і свтіть іншим», – підсумувала Катерина Мізіна.
Фото Олесі САЄНКО
