З історії краю: яким був храм у селі на Волині

Історія храму сягає далекого 18 століття. Протягом кількох років він піддавався свавіллю богоборців.

Камінь-Каширське благочиння підготувало невеликий екскурс в історію краю,а саме – Воєгощанського храму.

Свій початок село Воєгоща бере з 16 століття, як помістя князів Сангушек. В історичних архівах є дані, в яких міститься згадка і про храм села. Але у ті часи, як такого села ще і не було, був млин Воєгіський і декілька хат, що належали до села Кримно.

У 1502 році у Камені-Каширському був проведений розподіл помість між князем Андрієм Олександровичем Сангушко і дружиною його брата Михайла Олександровича княгинею Анною та її сином Андрієм Михайловичем. Складений був акт, у якому було зазначено те, що прилеглі землі Каменя-Каширського, село Видерта, а також млин Воєгіський були віддані княгині та її синові.

12 жовтня 1544 року у місті Бресті відбулась формальна угода між князем Андрієм Михайловичем та Федором Андрійовичем Сангушками. У цій угоді значилось, що князь Андрій віддає вищезгадані землі князю Федору.

У кінці 17 на початку 18 століть ці землі були помістям Гулевичів, потім вони перейшли до Красицьких, згодом до Гурських, а у кінці 18 столітті до Хойнацьких.

У 1778 році один із князів Хойнацьких за власні кошти та з допомоги селян у селі Воєгоща збудував дерев’яний храм на честь Святителя Миколая. Окремо біля церкви була збудована дерев’яна дзвіниця. До 1875 року біля храму знаходилось і кладовище, яке згодом було закрите і перенесене за межі села.

Богослужіння у храмі проводились уніатськими священиками, про що свідчать архівні дані.

Починаючи з 25 березня 1785 року вказані дати у хронографі, коли і які священики служили у храмі:

           1785-1810р.р. – Маторій Точинський

           1810-1845р.р. – Стефан Михалевич.

В архівах є дані, що у 1845-1850р.р. парафія налічувала понад 300 дворів, але у 1850 році село Воєгоща було приєднане до Кримненської парафії. Починаючи з 1 листопада 1850 року і аж до 1893 року Воєгощанський храм обслуговували Крименські священики:

          1850-1857р.р. – Іоан Бухович

          до 1859р. – позаштатний священик Стефан Михалевич

          1859-1861р.р. – Михайло Тарановський

          1861-1866р.р. – Антоній Страшкевич

          1866-1878р.р. – Созонт Яссієвич

          1878-1885р.р. – Леонід Гуторевич

          1885-1893р.р. – Антоній Кульчицький

     Псаломщиками були:

          1842-1853р.р – Павло Данилевич

          1853-1856р.р. – Петро Данилевич

          1856-1860р.р. – Фелікс Якушевич

          1860-1865р.р. – Олександр Горбачевський

          1865-1866р.р. – Осип Михалевич

          1866-1874р.р. – знову Олександр Горбачевський

          1874-1879р.р. – Адам Гриневецький

          1879-1890р.р. – Порфирій Теодорович

          1890-1891р.р. – Володимир Кульчицький

          1892-1893р.р. – Євлампій Дидковський

          з 1893 року – Федір Теодорович.

У роки соціалістичної революції, Другої світової війни, в повоєнний період храм був постійно діючим, хоча Богослужіння проводились і не кожної неділі та не кожного свята.

У  воєнні роки з дзвіниці були зняті дзвони і закопані на церковному подвір’ї, а згодом їх забрали у село Велика Глуша.

У 1960р. у храмі відбулось останнє Богослужіння, звершено останнє Вінчання, і він був зачинений. З нього богоборці зробили зерносховище. Так храм простояв аж до 1979 р., коли він був повністю знищений, а церковне начиння було забране у діючі храми. Під час цієї руйнації зникла чудотворна храмова ікона Святителя Миколая. Наявність цього образу невідома і до сьогоднішнього дня.

Через 10 років у 1989 році на зібранні села було вирішено побудувати новий храм. Два роки усім селом будували нову церкву і у 1991 році на місці зруйнованого був зведений новий, точна копія старого храму. 7 серпня 1991 року єпископом Луцьким і Волинським Варфоломієм він був освячений.

Починаючи з 1991 року послух настоятеля храму несли:

1991-1993р.р. – свящ.Микола Смолярчук

старостував – Гембік Василь Ярмолайович

1993-1995р.р. – свящ. Миколай Козел

старостував – Гембік Василь Ярмолайович

1995-1997р.р. – свящ. Анатолій Макарчук

старостував – Гембік Василь Омелянович

З 2 жовтня 1997 року  указом Високопреосвященнійшого Ніфонта архієписка Луцького і Волинського настоятелем був призначений священик Павло Супрунюк, який виконує цей послух до цього часу.

Тож, аби вшанувати історію та пам'ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, православні віряни 19 грудня відзначають день Престольного свята свого храму. 

З благословення Преосвященнішого Нафанаїла єпископа Волинського і Луцького урочисте соборне богослужіння очолив благочинний Камінь-Каширської округи протоієрей Стефан Михалюк, якому співслужили запрошені місцевим настоятелем протоієреєм Павлом Супрунюком священнослужителі Української Православної Церкви.

Читайте також:  У Камінь-Каширському музеї дітей ознайомили з унікальними іконами святого Миколая