Метелик для пінгвіна Зоряна

Ви коли-небудь робили щось просто тому, що «йокнуло» всередині?

Без бізнес-планів і складних стратегій. Просто за покликом серця.

Ця історія саме така.

Вона почалася з повідомлення в Instagram, а завершилася на краю світу — на антарктичній станції «Академік Вернадський». У центрі сюжету — метелик. Але не звичайний, а вишитий майстринею Ларисою Бащук спеціально для пінгвіна Зоряна.

Це розповідь про те, як український крафт долає тисячі кілометрів. Про те, як сенси народжуються з клаптиків тканини. І про те, чому щира ідея майже завжди знаходить шлях до реалізації.

Ми поспілкувалися з Ларисою про подорож на п’ятий континент, «живі» речі та магію дивних, але дуже влучних збігів.

Я побачила цього метелика — і зрозуміла: тут є щось значно більше, ніж аксесуар. Тут є енергія, яка поєднує мрію, творчість і людей. Так народжуються зв’язки та пригоди в реальному житті.

Саме тому й захотілося простежити шлях — від першої думки до готового виробу. Ми оформили цю розмову як інтерв’ю — одразу після офіційної публікації на сторінці Національного антарктичного наукового центру.

Як усе починалося

– Антарктида?!?! То після перегляду фільму Антона Птушкіна чи проєкт підтримки станції сам вас знайшов?

– Ми з Катею (помічницею) давненько слідкуємо за сторінкою станції «Академік Вернадський» і якось влітку розмовляли про того Зоряна і мені в голову прийшла ідея: якби вишити йому метелика і якось передати — тоді можна було б сміливо заявляти, що «наші вироби є уже на 5 континентах». Я одразу і написала їм в Інстаграм. Це було 7 липня.

І вже 7 листопада (чисте співпадіння по числах 😅) відправляла метелик у Київ учасникам наступної експедиції. Потім ми кілька тижнів чекали впродовж їх подорожі і ще перед новим роком отримали перші фото Зоряна в метелику (але тримали то в секреті до офіційної публікації в сторіс станції).

Це дуже показовий момент. Ідея не «шукала дозволу». Вона просто з’явилась — і одразу пішла в дію.
Без концепцій на десятки сторінок, але з чітким внутрішнім відчуттям сенсу.

Про тканину, колір і відчуття

– Метелик з українськими мотивами для… пінгвіна — чи важко було підібрати колір і візерунки? Чи то було радше інтуїтивне рішення?

– Насправді ми спочатку думали про темно-синій з жовто-блакитною вишивкою… Але мені видавалось, що він не так ефектно виглядатиме через забарвлення самого пінгвіна. Тому вирішила обрати тканину більш природного відтінку, а у вишивці використати кольори неба та глибокого океану.

Тут важливий нюанс: рішення було не декоративним, а композиційним. Тканина й вишивка підбирались не «під прапор», а під середовище, образ і контекст.

Саме тому метелик не виглядає стороннім — він ніби завжди там і мав бути. І свою роль дуже влучно зіграла тканина з Луцька: заочно, але щиро, команда виробництва теж стала співучасником цього шляху.

Про Антарктиду як мрію (і не зовсім)

– А ви хотіли б потрапити в подорож до станції? Чи, як і я, думки про холод стимулюють лише закутатись сильніше і ще раз переглянути фільм?

– Якщо то було питання про наші бажання стосовно подорожі — то навряд. Я люблю сніг, але не до такої міри. Краще спостерігатиму за ним через вікно або екран.

І в цьому теж є чесність крафту. Не обов’язково їхати самому, щоб бути дотичним. Іноді достатньо створити річ, яка поїде замість тебе.

Масове виробництво vs крафт: де народжується сенс

– Чи завжди, купуючи тканину, ви вже бачите майбутній виріб? Чи форма і зміст народжуються в процесі?

– У масовому виробництві все відомо наперед: тканина купується під конкретні лекала, модель, тираж і ціну. Там майже немає місця для експериментів.

А у нас — інколи є в голові готовий образ, часом лише настрій, колір чи фактура. А далі починається креатив
І, мабуть, тому крафтові речі так відчуваються «живими» — бо вони не були повністю сплановані, а прожиті в процесі творення.

Єдине — відповідно до виробів доводиться підбирати тканину по щільності: якщо для метеликів підходить будь-яка, то для сумочок уже потрібно тестувати на міцність і здатність тримати форму. Тому метелики ми здебільшого виготовляємо із залишків, що дає змогу вже котрий рік поспіль підтримувати благодійний проєкт (50% від продажу кожного метелика йде на благодійність).

Цей фрагмент — фактично маніфест крафтового підходу.

Про матеріал.

Про відповідальність.

Про сталість.

Метелик для Зоряни — не виняток, а дуже логічне продовження цієї філософії.

Післямова

Ця історія — не про випадковість.Вона про уважність до світу.

Про тканину, зроблену на ткацькому верстаті, яка через руки майстрині стала знаком підтримки науки.

І про те, як невеликий аксесуар може опинитись на п’ятому континенті — без гучних слів, але з дуже чітким змістом.

Якщо після цієї історії вам захотілось ближче познайомитись із Зоряном, станцією та Антарктидою — значить, усе було недарма.

Вдалого дослідження світу

і власних горизонтів можливостей.