Виживання незалежних медіа = виживання правди

10-й ювілейний Donbas Media Forum відбувся у Національному музеї історії України у Другій світовій війні («Батьківщина-мати») 9-11 жовтня. За даними електронної реєстрації, який оприлюднили організатори, захід відвідало 1426 унікальних учасників. Таким чином, DMF2025 став найбільшою медіаподією України. Про три дні насичених панелей та дискусій, виклики для незалежних медіа у прифронтових та тилових регіонах, міжнародну підтримку та висновки для тих, хто стоїть на стороні свободи слова, я поговорила для Rayon.in.ua із Любов’ю Раковицею, головою оргкомітету #DonbasMediaForum2025.

Donbas Media Forum започаткували медійники Донеччини та Луганщини після вимушеної релокації з початком російської війни в Україні. Цьогоріч захід дійсно став найбільшою медійною подією в Україні. Адже через скорочення фінансування чимало інших важливих конференцій або інших заходів не відбулись.

«Тому був доволі широкий порядок денний. Більшість тем, які зараз турбують медійників не лише українських, а й закордонних, проговорили. А кількість учасників форуму свідчить про те, що дійсно нам є про що комунікувати, що у нас є проблеми, які треба вирішувати», – наголосила Любов Раковиця.

Вона уточнила, що усі дискусії усіх панелей (яких одночасно відбувалося чотири) у форматі відеозапису будуть доступні для перегляду на YouTube Donbas Media Forum. Тож, власне, всі, хто мусив обирати, зараз зможе все переглянути. Бо, розповідає очільниця оргкомітету, це не був спеціалізований форум для медіа, які працюють у конкретній сфері, тож намагалися охопити максимально багато тем, що в той чи інший спосіб дотичні до роботи медіа в умовах повномасштабної війни Росії проти України.

Гасло нинішнього форуму – «Свобода слова VS свобода брехні». Це перший захід, який пройшов в умовах втрати значної частини грантової підтримки і для медіа, і для багатьох інших надважливих для перемоги та стійкості суспільства сфер. Тож, наголосила співрозмовниця, дуже цінно, що спікери #DMF2025 про такий свій досвід досить щиро рефлексували та давали щирі поради для інших медійників або немедійників, як далі жити.

Також на форумі звучала тема співпраці медіа та бізнесу не лише у форматі реклами, а й інших варіантів взаємодії.

«Для нас захід став тестом такої співпраці. Були бізнеси, які стали партнерами форуму. Для них також це виклик: дослідити, як це взагалі працює, чи є чи є в цьому сенс, чи варто далі продовжувати. Бачимо позитивну динаміку. Бо є запевнення, що бізнеси готові на наступний форум знову долучатися. Це показово», – розповідає Любов Раковиця.

Повертаючись до проблем зі зменшенням грантового фінансування, співрозмовниця каже: для протидії цьому виклику треба об’єднуватися.

Дивіться також: Одеситка перемогла на головній радіопремії Ірландії

«З іншого боку, з того, що я бачу, – медіа дуже швидко змінюються, і це є дуже позитивним сигналом для нас. Виживуть і розквітнуть ті, які будуть гнучкими, які зрозуміють нові правила гри, знайдуть нові формати, нові можливості для взаємодії», – поділилася спостереженнями голова оргкомітету.

Щодо цифр статистики DMF2025, то у перший день електронна реєстрація на локації зафіксувала позначку в 1000 унікальних реєстрацій. І, відповідно, 1426 за всі три дні.

Попри національний статус, захід залишається простором для дискусій із регіональним серцем. Адже 13,59% учасників – це вихідці зі Сходу України: Донеччини, Луганщини та Харківщини. А загалом форум відвідали 77,6% учасників-представників різних регіонів України поза межами столиці.

Він став рекордним за кількістю різних заходів (яких було 75), що проходили паралельно у п’яти кімнатах. І вже традиційно працював кінозал, де пройшли 12 показів документального кіно і зустрічі-обговорення з їхніми авторами. Також у межах форуму партнери організували 9 виставок.

Крім того, усі охочі могли отримати консультації від експертів з медіаправа, цифрової безпеки, уникнення блокувань контенту в соцмережах, інструментів пошуку та перевірки фізичних та юридичних осіб в базах даних, різноманітних можливостей для медіа, зокрема, психологічних ретритів тощо. У форматі «Куточку безпеки» працювали експерти з п’яти партнерських організацій. Сукупно вони провели приблизно 60 індивідуальних консультацій.

Цьогоріч на Форумі була неймовірна кількість партнерів з різними форматами взаємодії  Donbas Media Forum  88. Хтось підтримував реалізацію заходу фінансово, хтось допомагав наповнювати програму змістовно, хтось забезпечував інформаційну підтримку, хтось допомагав залучити учасників із усіх регіонів, запрошуючи до участі своїх регіональних партнерів.

Читайте також: Сила гіперлокальних медіа

Для мене особисто, як учасниці форуму, DMF2025 – то оте «свій до свого по своє». Бо навіть якщо були люди, яких я не знала особисто, то це переважно ті, кого дивлюся-читаю-репощу. Це та бульбашка, яка знає ціну слова. І ціну лиха, яке робить випущена в люд брехня.

У вітальній промові Любов Раковиця cказала:

«Коли ми вперше зібралися у 2015 році, то говорили про виживання журналістики. Сьогодні – про виживання самої правди. Бо війна змінила все, але не змінила нашого обов’язку – говорити чесно, думати критично, і зберігати гідність слова».

Тому я вважаю своїм обов'язком, пропонуючи вам до перегляду записаний 16 жовтня ефір про DMF2025, що відбувся 9-11 жовтня у столиці, написати: одну з його учасниць, кореспондентку українського іномовлення Олену Губанову (працювала під псевдонімом Альона Грамова) 23 жовтня цілеспрямовано вбили російські окупанти.

Олену Губанову вбили російські окупанти

Також загинув оператор Євген Кармазін. Отримав поранення спеціальний кореспондент Олександр Количев.

Готуючись до ефіру я перебирала тисячі світлин із форуму. І хоч як це зараз дивно, але мою увагу привернули фото Олени. Ще подумалося: чи в цій гарній жінці хтось на вулиці впізнав би безстрашну і віддану справі журналістку, яка буває у найгарячіших точках воєнних дій?

Сьогодні Олени вже немає. Така страшна ціна Свободи Слова, що протистоїть свободі брехні. Тут нуль пафосу. Але є вибір. Його роблять всі люди навіть тоді, коли нічого не роблять.

Дякую оргкомітету форуму за титанічну працю. Дякую усім, хто був, кого обійняла і кого не встигла, але все одно люблю. Дякую медійникам, для яких тема форуму – не вислів, а напрямок роботи. Шана і пам'ять колегам з усього світу, яких вбила Росія – і під час виконання професійних обов'язків, і під час захисту України від окупанта.

На завершення допису – трохи помрію. Дуже хочеться наступного року зустрітися на форумі з темою приблизно такою «Україна після війни: як ми перемогли у битвах за наші землі та голови».

Дивіться також: Ексречник Шарля Мішеля волонтерить на Рівненщині.

***
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.