Математична чупакабра у ТСН

Про математику, журналістику, науку і патенти (які не зовсім патенти),  або математична чупакабра у ТСН.

Що трапилося?

ТСН, а за ним кілька десятків ресурсів, включно з Іршавською міською радою та Обозом, опублікували «сенсаційну» новину, що вчителька з математики Іршавського ліцею Алла Смоліна розвʼязала класичну тисячолітню задачу про трисекцію кута. Математики, які прийшли в коментарі під допис ТСН, а також науковці зі спільноти розкритикували це «відкриття», а також роботу журналістів, які опублікували цю новину. Алла Смоліна стверджує, що має наукову публікацію у Scopus (це науково метрична база, видання якої зазвичай є дійсно науковими і мають гарну репутацію, але не в цьому випадку) і патент на винахід ще у 2022 році (який, забігаючи наперед, зовсім не про винахід). 

Що ж не так? 

Спочатку до журналістики, тоді до математики. 

По-перше, посилання на джерела і перевірка фактів. Якщо давати новину про відкриття, яке дійсно змінює усі раніше відомі підходи, то слід давати посилання на першоджерело: де опубліковано відкриття? хто з науковців рецензував дослідження? Що з цього приводу думає наукова спільнота, яка фахово розбирається в темі. Бо «сенсаційних» відкриттів на кожному кроці. Памʼятаєте історію про, прости Господи, Юрія Теслю і його «теорію несилової взаємодії», а також Печерський суд, який «скасував» закони фізики? Ось тут гляньте сюжет Телебачення Торонто 

По-друге, тотальний провал в загальних знаннях та ерудиції журналістів ТСН, які пишуть: «У 1837 році вчені Рене Декарт та П’єр Венцель припустили, що без використання спеціальних інструментів вирішити цю задачу неможливо». Рене Декарт, той самий якому ми завдячуємо назвою «декартова система координат», французький філософ, фізик, математик, основоположник аналітичної геометрії, жив у 17 столітті, помер у 1650 році, тому у 1837 році ніяк не міг щось там припускати. Стосовно  «Венцеля», в українській науці та й не тільки) він Ванцель. Це французький математик, який відомий не тим, що припустив, як пише ТСН, а тим, що строго довів нерозв'язність древніх задач подвоєння куба та трисекції кута. Припустити і довести – кардинально різні поняття. 

Тепер до математики. Ми поспілкувалися з Іриною Єгорченко, українською математикинею і громадською діячкою, яка відома своїми роботами з теорії диференціальних рівнянь, а також активною боротьбою з псевдонаукою та плагіатом в українському академічному середовищі. Пані Ірина має індекс Гірша - 4 (це у науковому світі показник потужності науковця, а пані Алли якось з цим не дуже склалося). Але перейдемо до задачі. 

Отож, Ірина Єгорченко пояснює: 

«Умова саме цієї класичної задачі — треба поділити довільний кут (саме довільний, не якийсь конкретний) на три рівні частини за допомогою тільки і виключно циркуля і лінійки (тобто як послідовність перетинів кіл та прямих). Задачу намагались розв'язати (як і інші з цієї трійки класичних задач більше тисячі років, але в 1837 році французький математик П'єр Лоран Ванцель (Wantzel, P M L (1837)  "Recherches sur les moyens de reconnaître si un problème de Géométrie peut se résoudre avec la règle et le compas" Journal de Mathématiques Pures et Appliquées. 1. 2: 366–372, стаття є у відкритому доступі) строго математично довів, що саме та класична задача трисекції кута \alpha може бути розв'язана тоді і тільки тоді, коли рівняння x^3-3x-2cos\alpha = 0 (ікс в кубі мінус три ікс мінус два косинуси альфа дорівнює нулю) може бути розв'язане в квадратних радикалах». Для тих, хто хоче дізнатися більше, можна ознайомитися зі статтею англомовної Вікіпедії

«Строге математичне доведення означає, зокрема, те, що його заперечення містить помилку. У вікіпедійній статті пишуть чисту правду, проте в пресі час від часу публікуються (хибні) способи здійснення трисекції кута циркулем та лінійкою. До нас в Інститут математики приходили такі люди, і одного разу мені доручили поспілкуватись з такою людиною. Тій конкретній людині пояснити щось було неможливо, ніякого доведення вона не показала. І таке буває», – розповідає Ірина Єгорченко. 

«Способи розв'язання бувають двох видів: 

1) запропонований алгоритм містить помилку;

2) розв'язується не класична, а якась зовсім інша задача. Наприклад, використовуються не тільки циркуль і лінійка, а ще якийсь спеціальний прилад, яких для поділу кута на рівні частини запропоновано дуже багато. 

Тобто — або неправильне, або не нове», – додає науковиця. 

«Щодо практичного значення цієї задачі: в домашніх умовах поділити довільний кут на три приблизно рівні частини можна за допомогою “методу орігамі”, чи транспортиру. Така задача виникає в практиці мореплавства, але там для цього є спеціальні прилади. Все це — корисне і практичне, але не є розв'язанням конкретної класичної задачі», – пояснює пані Єгорченко.

А тепер поєднаємо трохи пошуку, який не виконали журналісти, щоб зрозуміти, що ж не так з публікацією ТСН, Обоз і низкою менших видань. 

Першоджерело. У випадках відкриттів – це статті у  фахових наукових журналах, де є процедура сліпого рецензування науковими редакторами з фаховою освітою. Тобто, журнал має бути таким, де публікуються математики і математичні статті. Стаття у пані Алли дійсно є, але у Журналі Балканської трибологічної асоціації. «Це невідомий в математичній спільноті журнал з трибології (трибологія - наука про тертя, зовсім не математика). Такий журнал не може забезпечити рецензування, бо не має жодного математика з відповідної галузі в редакції, якщо профільний журнал публікує щось зовсім непрофільне — це маркер його поганої якості) – пояснює Ірина Єгорченко. 

Попри те, що доступ до статей закрито, можна переглянути зміст цього видання, а також ключові слова і анотації. У випуску, в якому є стаття пані Алли Смоліної, окрім фахових статей з трибології, також опубліковано статті про дефекти архітектурної спадщини, психологічне здоровʼя студентів, смертність вагітних жінок. https://cutt.ly/LrENxEmW Тобто, це різновид так званого хижацького видання, яке публікує матеріали з різних сфер науки без належної оцінки і рецензування за окрему плату.

«До речі, український журнал «Проблеми трибології» з Хмельницького теж колись прославився аж двома статтями з хибними розв'язаннями відомих математичних задач, тобто необхідного фахового рецензування там так само немає — щось в цій трибології пороблено», – додає Ірина Єгорченко. 

Щодо патенту на винахід, про який пише Алла Смоліна. Усі патенти можна перевірити на сайті Укрпатенту Отож, жодного патенту на винахід у Алли Смоліної немає. А що ж є? Зареєстроване авторське право на літературно-письмовий твір наукового характеру «Поділ кута на три рівні частини»  Літературно-письмовий твір і винахід – погодьтеся, трохи різні речі.  Такі авторські права на літературні твори (про пласку землю, наприклад) може зареєструвати будь-хто, але ж не називають це патентом на винахід. 

***

Ще трохи думок і пояснень від Ірини Єгорченко, які ми вдячні за детальні розʼяснення: 

Чому варто писати про такі фальшиві сенсації? Тому що поширення неправдивої інформації про неіснуючі досягнення  – це допомога ворогу, надання приводу публічно оголошувати українців неуками, а українську науку такою, що не існує. Це порушення професійних та етичних стандартів журналістики, банально - обман читачів. «Насправді — інформацію про українську науку треба шукати не у ТСН чи в подібних джерелах, яким треба лише сенсації, а, наприклад, на сайті Національної академії наук. 

Що робити журналістам, керівникам вишів та шкіл, якщо дуже хочеться повідомити про сенсацію чи якесь видатне досягнення свого працівника? Спитати в експертів, чи дійсно це досягнення. В профільному інституті, чи хоча б у якійсь великій групі українських науковців в соцмережах. Якщо про щось пише ТСН, це з великою ймовірністю фальшива сенсація чи щось перекручене. Якщо щось було опубліковане у 2022 році і оголошується ТСН видатним зараз, і не було до цього часу визнане світовою спільнотою - це 100% не відкриття, не розв'язання задачі і не сенсація. Якщо в математиці щось строго доведене в 1837 році і до цього часу не заперечене (тим більше, якщо це стосується дуже відомої задачі) - то так і є, спроби заперечити не будуть успішними. Не лайкайте і не вихваляйте те, в чому не розбираєтесь, навіть якщо герой – ваш знайомий, бо ви тільки нашкодите вашому знайомому. От були публікації про відродження вимерлого вовка - я не біолог, попитала у спеціалістів, спеціалісти сказали, що журналісти перекрутили інформацію. 

Чи можуть не математики зробити важливе відкриття в математиці? Можуть. Знаю два відносно нещодавніх приклади, дуже схвально оцінених математичною спільнотою: 

1.  Мерджорі Райс, яка — хоча була домогосподаркою без вищої освіти — знайшла контрприклади до помилкового доведення можливостей замощення площини п'ятикутниками професора Райнхардта, та 

2. Обрі де Грей, біолог-геронтолог, який зробив важливий внесок у розв'язання задачі Хадвігера-Нельсона в теорії розфарбування графів. Але про них писали не ТСН, а серйозні видання. 

Медійний жарт про нема новин — став чупакабру, видно, спрацював і тут. Їхати в райони де нібито, на думку ТСН, водяться чупакабри, зараз не дуже безпечно, там агресор близько. Тому зоологічна чупакабра замінена на математичну. От тут зате зрозуміло, навіщо журналістам математика:  щоб не писати нісенітниць і не обманювати читачів. Аби журналісти ТСН вчились в школі і розуміли, що таке математичне доведення — не було б таких «сенсацій».