Василь Кук – один із тих, хто готував відновлення незалежності 30 червня 1941 року

Василь Кук – один із тих, хто готував відновлення незалежності 30 червня 1941 року. І він залишив цікаві спогади про цей важливий день у Львові:

«У понеділок, о 6 годині після полудня на другому поверсі будинку «Просвіти» Львові (площа Ринок, 10) відбулись Народні Збори. Тут зібрались представники громадськості міста Львова й околиць, церковні достойники, провідні члени ОУН, учасники підпільного визвольного руку. Зал був переповнений делегатами».

Збори відкрив перший заступник Провідника ОУН Ярослав Стецько вшануванням памʼяті борців, які загинули в боротьбі за волю України. У змістовному вступному слові він зʼясував політичне становище України у звʼязку з війною, вказуючи, що війна в Україні ведеться за Україну, за те, кому належатимуть багаті наші землі, й що український народ не сміє мовчки спостерігати розвиток подій, але мусить стати їх активним і самостійним учасником. Щодо Німеччини промовець підкреслив, що союз із нею можливий лише за умови визнання Німеччиною державної незалежності України та її уряду. Усебічно обґрунтувавши необхідність відновлення української державності, як вияву волі українського народу до самостійного державного життя, Ярослав Стецько зачитав Акт про відновлення Української Держави.

Присутні вислухали оголошення Акту стоячи, одностайно схвалили його та відспівали гімн «Ще не вмерла Україна».

 «Перші слова Акту звучали: – Волею Українського Народу. Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Евгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава». 

Відновлення державності вітали представники громадських установ та організацій. Від Української Греко-католицької церкви виступив о. д-р Й. Сліпий, який передав благословення митрополита Андрея Шептицького. Представник національно-визвольного підпілля, вітаючи відновлення Української держави, заявив, що ОУН продовжуватиме боротьбу й не складе зброї, доки українська державна влада не буде встановлена на всіх українських землях, доки не будуть вигнані з України всі окупанти. Від імені українського війська – Дружин Українських Націоналістів - Збори привітав духівник Дружин о. д-р Іван Гриньох.

Після закінчення привітальних промов, головуючий надав слово мені. Висвітливши коротко роль ОУН у національно-визвольному русі й боротьбі українського народу в останні роки, її відповідальність за подальшу долю визвольного руху та, обґрунтувавши моральне й фактичне право ОУН виступати від імені воюючої України, я оголосив наказ Провідника Проводу ОУН Степана Бандери про призначення Головою Українського державного правління (насправді створений тоді керівний орган називався Краєве правління західних областей, про це детальніше трохи далі- В.В.) Ярослава Стецька, першого заступника Провідника ОУН. Призначення Ярослава Стецька на посаду голови Державного правління Збори схвалили аплодисментами. Підтримана була також запропонована мною пропозиція про надання Голові УДП права покликати членів Державного правління, призначати їх на відповідні посади та звільняти з них.

Згодом дехто вказував на недемократичність такого призначення Голови уряду. Але не слід забувати, що у тому часі йшла війна, діяли закони воєнного часу й вимагати в таких екстремальних обставинах суворого дотримання у цьому питанні демократичних принципів мирного часу було би просто нерозумно. Крім того, Провід ОУН виходив із засади, що німецький уряд вороже поставиться до факту відновлення української державності і застосує репресії. З огляду на це, свідомо підкреслювалась ініціатива ОУН в організації проголошення Акту відновлення Української Держави. Ситуація вимагала, щоб уряд держави очолив відомий і стійкий член Організації, який за всіх обставин гідно боронитиме зайняті позиції і нізащо не відступить. Ярослав Стецько як Голова уряду був свідомий тої відповідальності, яку добровільно брав на себе... 

Під кінець Зборів зʼявилися в залі представники німецької армії др. Ганс Кох та майор фон Айкерн. Зазначимо, що про скликання Зборів жодні німецькі установи не повідомлялись і ніякої німецької делегації не запрошувалось. Німецькі військові представники прибули на Збори з власної ініціативи, довідавшись про них від сторонніх осіб. Ганс Кох у той час працював у штабі Верховного командування німецьких збройних сил політичним радником в українських справах. У своєму виступі, спочатку німецькою, а під кінець українською мовою він підкреслив, що зараз іде війна і необхідно все мобілізувати для потреб фронту, питання ж української державності поки що не актуальне, воно не в компетенції Верховного командування і в майбутньому буде вирішене фюрером Адольфом Гітлером. Завдання українців під сучасну пору – працювати, усі свої сили спрямовуючи на перемогу Великої Німеччини над більшовицькою Росією.

У промові Коха помітна була нервозність, невпевненість. Видно було, що і скликання Народних Зборів, і проголошення Акту відновлення Української Держави було для німців цілковитою і дуже неприємною несподіванкою. Усі присутні в залі з його виступу зрозуміли, що ставлення німецького уряду до української державності буде негативне, але мовчали.  Попри деяку дисгармонію, що її вніс виступ Коха у святковий настрій Зборів, нарада тривала. Далі виступив член пропагандистського відділу Проводу ОУН Іван Вітошинський. Він, аби не надавати зборам виразного протинімецького характеру й не дати командуванню німецької армії підстав для ворожого ставлення до української державності, висловив привітання німецькій армії, яка звільняє українські землі від більшовицьких окупантів, і відзначив, що лише спільними зусиллями української й німецької армій можливе здобуття в цій війні перемоги над спільним ворогом – більшовицькою Москвою. Після завершального слова голови Державного правління Народні Збори закінчилися гімном «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!» Про хід Зборів інформувала львівська радіостанція. Організував передачі Ярослав Старух, у розпорядженні якого були всі матеріали Зборів».

Незабаром більше про Василя Кука в книзі «Генерал Кук. Біографія покоління УПА».

Читати також: Прецедент Коновальця