Українську незалежну пресу відзначили нагородою Golden Pen of Freedom Award 2025, яку з 1961 року присуджують World Association of News Publishers (WAN-IFRA) та World Editors Forum (WEF).

Від імені української журналістської спільноти під час відкриття World News Media Congress 2025 у Кракові 4 травня відзнаку прийняла директорка Асоціації Оксана Бровко. Пропонуємо вашій увазі есей Оксани Бровко.

Це більше, ніж історія однієї кампанії. Це – про свободу слова, яка виживає попри війну. У цьому есеї директорка Асоціації  «Незалежні регіональні видавці України» Оксана Бровко розповіла про важливість кампанії «Rescuing Freedom: The Campaign to Save Ukrainian Regional Journalism», яка здобула чотири відзнаки, включно із гран-прі на INMA Global Media Awards 2025.

Цей текст – про силу локальних медіа, важливість підтримки й про те, чому боротьба за правду має продовження. Опублікували його на сайті Асоціації «Незалежні регіональні видавці України».

***

«Коли почалась повномасштабна війна в Україні, я знала, що незалежні регіональні медіа в небезпеці. Але я не уявляла, наскільки стрімко все почне руйнуватися. Редакції потрапляли під обстріли, журналісти тікали з-під куль, цілі міста опинялися в окупації. Війна точилася не лише на фронті – це була війна проти правди, проти інформації, проти здатності громад знати, що відбувається навколо них.

Я багато років працювала над тим, щоб регіональні незалежні редакції розвивалися й ставали сильнішими – як виконавча директорка Асоціації незалежних регіональних видавців України (АНРВУ). Але в одну мить наші розмови перейшли від тем про сталість і зростання – до тем виживання. Не «як запустити paywall», а «як приховати особисті дані журналістів в окупованому Херсоні». Посеред ночі телефонували редактори: «Ми не можемо друкувати газету – друкарню знищено». Або: «Ми в окупації, допоможіть евакуюватися!»

Один лист досі не дає мені спокою. О 4:00 редакторка написала: «Вибач, я не зможу провести сьогодні воркшоп з ШІ – ракета щойно влучила в заправку біля мого дому. Я в машині з дітьми й собакою, їдемо до друзів». Ось така жорстока реальність цієї війни.

У нас було два варіанти: прийняти поразку – або боротися за виживання регіональної журналістики. І ми обрали боротьбу.

Кампанія, народжена в кризі

Кампанія Rescuing Freedom починалася як термінова допомога, але перетворилася на щось значно більше. Спочатку ми буквально рятували журналістів: організували фінансування на евакуацію, захисне спорядження, техніку – камери, ноутбуки, усе, що було втрачено або залишено в окупації. 

Потім зосередилися на підтримці роботи редакцій в умовах війни: дистанційна робота, тренінги з кризової журналістики, фінансова допомога. Однією з найбільших проблем був папір – із початком вторгнення в Україні почалася справжня паперова криза. Ми шукали його по всій країні, знаходили й доставляли, щоб редакції могли випускати газети. Для багатьох це був єдиний спосіб донести правду до людей.

Згодом стало зрозуміло: виживання – це лише перший крок. Якщо українська журналістика хоче витримати цю війну, їй потрібне не лише екстрене реагування, а й визнання у світі, міжнародні партнерства та довгострокова стійкість. Тоді Rescuing Freedom перетворилася на глобальну кампанію адвокації.

Ми почали розповідати світу, що відбувається – на міжнародних конференціях, через медіаспівпрацю, на зустрічах із політиками. Запустили програми навчання з висвітлення війни, цифрової безпеки, взаємодії з аудиторією – бо журналістика у воєнний час – це не лише про факти, це про зв’язок, про підтримку спільнот, про силу бути разом.

Сила стійкості

Попри все, українські регіональні журналісти не мовчать. Редакція з прифронтового міста продовжувала випускати газету – друкуючи її в іншому регіоні й таємно перевозивши назад. Молода журналістка, яка втратила дім унаслідок обстрілу, писала матеріали з притулку. Одна редакція, повністю знищена, відновилася з нуля – працюючи з підвалу, на генераторах, з ноутбуками.

І ще є Світлана.

Якось я несподівано отримала повідомлення від Світлани – головної редакторки маленької друкованої газети з частково окупованої Запорізької області. Її редакція була змушена виїхати з прифронтової зони, але вони продовжили видавати й доставляти газету – навіть під обстрілами, за підтримки військових.

Вона написала:

«Привіт, Оксано! У нас зараз немає світла. Але я працюю – завдяки тобі.

Дякую! Разом не так страшно…»

Вона прикріпила фото – її ноутбук під’єднано до зарядної станції, єдиного джерела живлення в редакції. Цю станцію ми передали завдяки підтримці Ukrainian Media Fund у березні 2023 року – таких було багато, і всі поїхали в локальні медіа.

Ось чому ми боремось. Ось чому Rescuing Freedom має значення.

Світова боротьба

Кампанія Rescuing Freedom показала мені: журналістика – це не просто професія. Це – лінія життя. І боротьба за незалежні медіа в Україні – це не тільки наша справа. Це – боротьба за свободу слова всюди.

Сьогодні, завдяки міжнародній підтримці, багато регіональних медіа продовжують працювати. Вони адаптувалися, вони знайшли нові підходи, вони стали сильнішими. Але війна не завершена. Битва за правду триває.

Коли мене запитують, чому я продовжую боротися за регіональну журналістику в Україні, моя відповідь проста:

Бо якщо ми втратимо нашу журналістику – ми втратимо нашу свободу.

А таку втрату ми не можемо собі дозволити.

І разом – не так страшно».

Читайте також: Свобода не передається у спадок