Був собі базар у Білопіллі
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
2313
Був собі базар у Білопіллі. Стояв на цьому місці вже років двісті.
Торгували, спілкувалися, купували. Люди заробляли хоч якусь копійку.
З початку війни залишилися лише найстійкіші підприємці – ті, хто вже знає, як ховатись від вибухів і як ремонтувати свої оселі після ударів.
І все одно вони залишаються. Бо де б ми без них купували найнеобхідніше?
Один одного знаємо десятками років.
– Не той тепер базар, бачиш, що залишилося... – часто казав мені незмінний директор ринку Василь Захарченко.
– Удесятеро людей менше, але я ходитиму на роботу, поки хоча б один підприємець працює. Усі вже повтікали: і АТБ, і «Аврора», а наші підприємці – працюють.
Багато хто з сіл приїжджає, привозить продукцію. Люди приходять – бодай один одного побачити…
І так було до цієї ночі.
Очевидно, ті, хто зараз заряджає по нас смертоносну зброю – не раз приїжджали з Тьоткіного чи Попівки, скуповувалися на нашому базарі.
А тепер вирішили, що в палатці з печивом, насінням і розсадою схований HIMARS чи Abrams. Ага, прикритий трусами й калошами...
І влупили просто в центр нашого ринку.
Десятки кіосків, м’ясний павільйон, магазинчики, взуттєва майстерня – і ще багато знайомих нам приміщень та споруд, які стояли десятки років, – пошкоджені або зруйновані.
Згоріли роки людської праці. Усе, що люди вкладали у свій нехитрий бізнес, аби заробити копійку.
– Навіть при нємцях базар не трогали… – сказала мені одна бабуся, й розплакалась від новини, що базар розбомбили.
І ще хтось щось там бурмоче про «фашистів»...
На перших фото – базар у різні часи. До цього ранку. І після.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
