Україну змушують платити репарації за право на захист
-
-
>
-
>
-
>
2737
Україна заплатить «репарації» (своїми надрами) США у розмірі понад 500 мільярдів доларів. Такий висновок можна зробити із аналізу заяв як самого Трампа, так і його призначенців.
До прикладу, 11 лютого американський президент Дональд Трамп заявив, що Україна «у принципі погодилася» надати США доступ до видобутку цінних мінералів на своїй території в обмін на допомогу. Він також додав, що особисто зацікавлений у такій домовленості.
Також спецпосланник президента США з питань Росії та України Кіт Келлог вважає ініційовану Дональдом Трампом угоду про доступ до українських надр частиною гарантій безпеки для України.
Трамп та представники його команди називають суму угоди близько 500 мільярдів доларів.
«Я сказав їм, що хочу еквівалент десь 500 мільярда доларів у вигляді рідкоземельних мінералів, і вони в принципі погодилися на це…», – цитує президента США «Європейська правда».
Особливо цинічним виглядає бажання пана Дональда домовитися щодо контролю за українськими надрами незалежно від того, як будуть далі розвиватися події з війною і можливими перемовинами.
«Вони можуть домовитись, можуть не домовитись. Вони колись можуть стати російськими, а можуть і не стати російськими. Але ми будемо мати всі ці кошти в Україні і, так би мовити, я хочу їх назад», – заявив американський президент, додавши, що вважає «дурістю» продовжувати допомагати Україні безоплатно.
На практиці це виглядає наступним чином: Україна заплатить «репарації» (своїми надрами) США у розмірі понад 500 мільярдів доларів.
Це таке ноу-хау трампівської дипломатії, коли країна, на яку напали, має заплатити за те, що захищається, а той, хто напав – нічого платити не буде.
Така вона зовнішня політика від Трампа. Realpolitik.
В дії все це неподобство схоже на таке: Україна за домовленістю сторін можливо перейде до сфери впливу та інтересів країни-агресорки, а от добувати українські надра будуть саме американські компанії.
План Трампа зрозумілий, а де наш проголошений і затверджений план стійкості, потужності і перемоги, який підтримували навіть сільради? Чи ми покірно, тихо і беззаперечно погоджуємося на відвертий грабунок країни, який за своєю складовою є більш цинічним, ніж Будапештський меморандум?
Саме сьогодні у Мюнхені представники України та США планують обговорити угоду щодо користування американцями наших надр. Але суспільство всередині країни байдуже до цього питання. Вирішується доля її надр і суверенітету, у відповідь – тиша. Ні питань до влади, ні пропозицій, ні обговорення умов, ні червоних ліній. Суспільство, громадськість, журналісти – переважно мовчать. Якась масова емоційна капітуляція.
І сумно, і смішно, і скоро буде ще
