Допомагайте живим
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
943
Дякую! Дякую за вітання, гарні слова і наповнення банки. За ці кілька днів ви навіншували мене на 47 484 гривні. І ці гроші – для наших захисників. Бо збір – на авто для підрозділу аеророзвідки однієї з бригад, яка зараз виконує завдання із захисту України від російських окупантів. Там – мій 24-річний син.
У ці дні приємною несподіванкою стало те, що майже 33 700 гривень мені передали із Луцький ліцей 25, де вчився Саша. Ці кошти вторгували на шкільному ярмарку. Дуже вдячна за таку значну допомогу. Бо поки син та його побратими там, на сході нашої країни, стримують наступ окупантів, ми маємо змогу жити, працювати, вчитися і просто тішитися з дрібниць.
Отож, наразі є понад 20% від необхідного. 81 з лишком тисяча гривень. Дійсно чимало. Дякую усім, хто зміг. Але треба ще. Тож дуже прошу ще гроші. І не менше – про репости, дописи і допоміжні банки. Така значна сума, що без спільних зусиль не обійтися. Хто може – відгукніться і відкрийте невеличкі збори, що плюсуватимуть основний.
Війна триває. Цифри пoлeглиx, зниклих безвісти, пoлoнених, yв’язнeниx – страшні. За ними – сотні тисяч поламаних доль. Наші захисники та захисниці щодня – у пеклі. Допоможіть їм вижити та бити ворога.
«Допомагайте живим», – лаконічно страшно написала не так давно моя хороша знайома, у якої російські окупанти вбили коханого. Їхня донька народилася після смeртi Гeрoя. «Вони не хотіли бути прапорами на могилах», – ллється у кількох словах безмежний біль іншої жінки, яка стала вдовою з двома дітьми через рycню. Таких різних і таких схожих історій – безліч. Усі вбиті Росією хотіли жити. Всі, що їх чекали, вірили, що обіймуть рідних після перемоги. Їм і зараз здається, що від цього страшного сну ще можна прокинутися. Але…
На сході нашої держави триває кривава боротьба. Там слово «безпека» у тому сенсі, який є тут, просто не існує. Лише реби, безпілотними, авто, турнікети і безліч інших речей допомагають вижити при виконанні завдань.
Там немає тривог. Є прильоти, обстріли, рої ворожих безпілотників, виходи і виїзди, з яких далеко не всі повертаються. Реалії війни – страшні. Ціна стримування наступу ворога – висока й болюча.
І я дуже хочу обняти сина вдома. Робила це крайній раз багато місяців тому. Хочу перемоги. Бо інакше це або окупація, або війна у спадок дітям та онукам. Хочу того миру, за яким не стоятиме примара реальної чи повзучої окупації.
Наразі ж треба ще 270 тисяч на пікап. Допоможіть осилити цей збір. Будь ласка.
Реквізити банки тут: https://send.monobank.ua/jar/98WQ1GvYB3
4441 1111 2120 7413
Дякую, люди!
