Як ми втрачаємо Австрію
-
-
>
-
>
-
>
1192
Зустрілися якось Віктор Орбан, Роберт Фіцо з Гербертом Кіклем і кажуть: «Третім будеш?». Так, Австрія близька до того, щоб стати ще однією країною-опортуністом всередині Європейського Союзу, яка розколює блок і опонує допомозі Україні.
Цими днями Кікль, правопопулістський, проросійський, антимігрантський та євроскептичний політик, домовляється про створення коаліції, яку вимагає очолити.
Кікль, лідер австрійської Партії свободи (FPÖ), яка була заснована колишніми нацистами у 1956 році, має шанс стати новим канцлером Австрії та першим ультраправим лідером після закінчення Другої світової війни.
Що відбувається
Австрія торік 29 вересня обирала новий парламент і майже 30% громадян проголосували за ультраправих друзів Владіміра Путіна з «Партії свободи» (FPÖ), які поліпшили свій результат 2019 року на 13%.
Але перемога не означала автоматичного канцлерства для Герберта Кікля, бо традиційно у Європі основні політичні гравці ігнорують співпрацю з правими популістами. Тому про коаліцію почали домовлятися суперники Партії свободи – правоцентристи з правлячої Австрійської народної партії на чолі з канцлером Карлом Негаммером та соціал-демократи (у них було 26,5% і 21% голосів відповідно).
Переговори наприкінці грудня-початку січня провалилися, коли з них вийшла одна з ліберальних партій. Лідер консерваторів з Народної партії канцлер Негаммер оголосив про відставку і заявив, що з лівоцентристською Соціал-демократичною партією «неможливо домовитися про ключові моменти» щодо формування уряду.
Наступного дня новий лідер Австрійської народної партії заявив, що ця політична сила готова домовлятися з Партією свободи. Проукраїнському президенту Австрії Александру Ван дер Беллену нічого не залишалося, як 6 січня зустрітися з лідером правих популістів Кіклем і доручити йому сформувати новий уряд.
При цьому Кікль вимагає повного упокорення Народної партії, яка має увійти в уряд як молодший партнер Партії свободи. Якщо поступок не буде, Кікль вимагає нових виборів. Він не блефує, бо зараз Партія свободи здатна взяти вже 35% голосів.
Станом на початок січня мало хто сумнівався, що Кікль стане канцлером Австрії.
Чому так сталося
Австрія стала ще однією країною з відсутністю чіткої стратегії у всіх демократичних сил країни. Не від хорошого життя виборець починає шукати «простих рішень» і знаходить їх в ультраправих популістів.
Австрія має позаблоковий статус, але підтримувала санкції ЄС проти РФ. І хоча канцлер Негаммер невідомо чому їздив до Путіна в Москву після 24 лютого 2022 року, а Відень мав інколи власну позицію під час ключових голосувань в ЄС щодо Росії, але відносини Австрії та України в цілому були хорошими.
Це не подобалося «Партії свободи», для якої Путін і Росія – найкращі друзі. Негайне припинення війни (читай – поразку України) ця політична сила вважає засобом для поліпшення добробуту австрійців, які потерпають від інфляції та здорожчання енергоресурсів.
Що відомо про Кікля та його партію
Одне з прізвиськ Кікля – «народний канцлер». Саме так колись називали іншого громадянина Австрії – Адольфа Гітлера. Маєте пригадати однопартійку Кікля – колишню міністерку закордонних справ Австрії Карін Кнайсль. Після танцю з Путіним на весіллі у Кнайсль поїхав дах і вона переїхала до Росії, де працює ширмою для російського режиму – щось на кшталт Жерара Депардьє та Стівена Сігала.
Австрійці здавна підтримували крайні праві партії. Можливо, через те, що справжньої денацифікації після Другої світової в країні не відбулося. Батьківщину Адольфа Алоїзовича оголосили жертвою, а не співучасницею його злочинів. Мовляв, у всьому винен аншлюс 1938 року.
З роками праві з політичного маргінесу перетворилися на мейнстрім. Особливої популярності їм додали мігрантська криза та короновірус. Кікль показово ігнорував карантин.
На пресконференції 11 січня 2018 року Кікль у статусі міністра внутрішніх справ Австрії сказав, що хоче створити «сервісні центри й інфраструктуру, які дозволили б владі зосереджувати шукачів притулку в одному місці». Це витлумачили як натяк на концентраційні табори, хоча він заперечував провокаційне підґрунтя.
На початку 2023 року Кікль почав вимагати депортації мігрантів та створення закритої «австрійської фортеці». «Партія свободи» накинулася й на українських біженців.
Кікль серед тих у Європі, хто переконує, що «Путіну потрібно дати можливість зберегти обличчя». До 2014 року його партію співпрацювала з українською «Свободою», а Олег Тягнибок у листопаді 2008 року приїздив до Відня з візитом. Після окупації Криму ці зв’язки припинилися, бо Кікль став на бік агресора.
У грудні 2016 року Партія свободи підписала угоду про «Кооперацію та співробітництво» з кремлівською партією влади «Єдина Росія».
Це ж було вже
Майже рівно 25 років тому участь Партії свободи в уряді викликала шок та спричинила санкції ЄС проти Австрії.
Тоді коаліція між Народною партією та Партією Свободи, яка взяла на виборах 27%, призвела Австрію до дипломатичної ізоляції. Це була перша справжня внутрішня криза в ЄС, коли блоку довелося боротися за збереження європейських цінностей.
У 2000 році уряди 14 країн-членів ЄС припинили офіційні двосторонні контакти на політичному рівні з австрійським урядом за участю Партії свободи, не підтримували австрійських кандидатів на посади в міжнародних організаціях, а Ізраїль навіть відкликав посла з Відня. На протести вийшли тисячі австрійців й тодішньому лідеру Партії свободи (відкритому неонацисту Йоргу Гайдеру) довелося вийти з уряду, а вибори 2002 року його партія розгромно програла.
Попри те, що ефект від санкцій був здебільшого символічним, згідно з дослідженнями Євробарометра, євроскептицизм австрійців значно зріс. Його й далі використали праві популісти Австрії.
Чому «відновлення Австро-Угорщини» – зло для України
Під керівництвом Кікля Австрія приєднається до зростаючого прокремлівського блоку в Центральній Європі, очолюваного Віктором Орбаном з Угорщини та Робертом Фіцо зі Словаччини, а Чеська Республіка потенційно наслідує її приклад, якщо популіст Андрей Бабіш переможе на майбутніх парламентських виборах у жовтні.
Поява третього проросійського союзника в ЄС може значно зашкодити та загальмувати усі процеси підтримки України. І саме цього й бажає «Партія свободи», яка у Європарламенті входить до групи «Патріоти за Європу». Це 84 з 720 євродепутатів, які просувають плани замирення з Росією. У ній представники партій «Фідес» прем’єра Угорщини Орбана, чеської ANO Бабіша, французького «Національного об’єднання» Марін Ле Пен, італійської «Ліги» Маттео Сальвіні.
Не дивно, що перемозі «Партії свободи» дуже зрадів Орбан. Після цього в Європі почали гірко жартувати про «відновлення Австро-Угорщини».
Якщо у Партії свободи усе складеться з коаліцією у парламенті Австрії, лідерам ЄС під час ключових голосувань «на каву» доведеться виводити не тільки Орбана, але й Фіцо з Кіклем.
Читайте також: Австрія обрала ультраправих спадкоємців нацистів
