Перемильський з’їзд князів
-
-
>
-
>
-
>
778
Мабуть, у багатьох асоціація з містом над Стиром виникає про Луцьк, у якому проходив з’їзд європейських монархів у XV столітті. Однак за два століття до цього знаменитого з’їзду, у волинському літописному місті Перемилі над Стиром (нині це однойменне село Луцького району) теж відбулася важлива подія в історії українського державотворення.
Місто Перемиль в Іпатському списку Літопису Руського згадується сім разів, ця кількість згадок вказує на помітну роль міста в житті Південно-Західної Русі у ХІ-ХІІІ століттях.
Уперше Перемиль згадується під 1098 роком, удруге місто згадано під 1196 роком «довкола [города]Перемиля… волость Романа», тобто як центр Перемильської волості, яка належала володимирському князю Роману Мстиславичу.
Наступна згадка під 1224/1225 роком (в різних джерелах вказується різна дата), тут князі Данило та Василько, сини Романа Мстиславича, укладають мирний договір з галицьким князем Мстиславом Удатним, тестем Данила Романовича:
«Мстислав тоді прийняв зятя свого [з] приязню і, вшанувавши його великими дарами, дав йому коня свого борзого Актаза, [такого], якого в ті літа не було. І дочку свою Анну обдарував він великими дарами, і, з братами [Данилом та Васильком] побачившись у Перемилі, утвердили вони мир».
Читайте також: Перемильська угода
Причиною мирної угоди були попередні події: галицькі бояри і белзький князь Олександр вчинили психологічний тиск на Мстислава Удатного, щоб він пішов війною на Волинь. Данило Романович в союзі з польським князем Лєшком дав належну відсіч. І постало питання чи продовжувати війну…
Отже, в літописі чітко вказується про місце зустрічі, про учасників зустрічі та про ціль зустрічі. Видатний український історик Михайло Грушевський у своїх працях обґрунтував, що за суттю ця зустріч була князівським з’їздом.
З’їзди князів у Київській Русі відомі з другої половини XI століття. На них вирішували питання законодавства, розподілу волостей, зовнішньої політики, війни, укладення мирних угод, тощо.
З’їзд князів у Перемилі став показником того, що тогочасне суспільство вийшло на новий рівень свого розвитку: державні керманичі зрозуміли, що якісно кращим і результативним є вирішення проблем шляхом перемовин, а не шляхом зброї.
Перемильський з’їзд князів 1224/1225 року можна віднести до одних із перших кроків на шляху зародження і становлення української дипломатії. Перемильська мирна угода надала можливість Данилу Романовичу сконцентрувати війська для відвоювання Волинської землі.
Уже в 1227 і 1228 роках були відвойовані міста Луцьк і Чарторийськ, тобто все Надстир’я. Таким чином, на кінець 20-х років XIII століття Романовичі володіли майже цілою Волинню.
Після смерті Мстислава Удатного вони розпочинають боротьбу за Галичину з угорським королем і галицьким боярством. І впродовж тривалої боротьби Данило Романович став повноправним володарем Волинсько-Галицького князівства.
Наукова конференція про літописне місто
Враховуючи історичне значення з'їзду князів у Перемилі та підвищену увагу громадськості до цієї події, з ініціативи Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України 5–6 вересня 2024 року відбулась наукова, історико-краєзнавча конференція «Перемильська угода в історії Волинської та Галицької земель (до 800-ліття літописної згадки)».
Організатори конференції – Волинська обласна військова адміністрація, Волинська обласна рада; Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Волинський краєзнавчий музей, Берестечківська міська рада.
Читайте також: У Луцьку та Берестечку відбулася наукова історико-краєзнавча конференція про Перемильську угоду
Учасники – провідні фахівці історичної науки з Києва, Львова, Луцька та інших міста. Участь у її відкритті взяв перший заступник голови обласної ради Юрій Поліщук.
Один із організаторів заходу, доктор історичних наук, професор ВНУ імені Лесі Українки Анатолій Шваб зауважив, що заявлена тема конференції мотивує переусвідомити складні та малодосліджені сторінки середньовічної історії України.
Упродовж конференції науковці, історики та краєзнавці, ділилися історіографією та джерелознавчими дослідженнями. Учасники конференції також вшанували провідного волинського археолога та краєзнавця, дослідника княжої Волині, доктора історичних наук, професора Михайла Кучинка, який відзначив свій 85-ти літній ювілей та 60-річчя наукової діяльності.
Другий день конференції пройшов у Берестечківській міській раді під головуванням міського голови Ігоря Грудзевича.
Учасники акцентували увагу на таких її напрямках: «Волинська і Галицька землі за доби Романовичів», «Археологічні джерела дослідження Перемиля» та «Відгомін княжої доби на Волині».
Враховуючи історичне значення Перемильського з'їзду в історії Волині, під час виступу на конференції я висловив ідею щодо встановлення пам'ятного знака.
Запропоновано проєкт зображень і написів на пам'ятному знаку:
- зображення двох гербів Волинської та Галицької земель;
- витяг з літопису про подію;
- короткий коментар;
- до якої річниці встановлений цей пам'ятний знак.
Після завершення конференції її учасники відвідали в селі Перемиль пам'ятку археології городище ХІ-ХІІІ століть — залишки літописного міста над Стиром, в якому 800 років потому відбувся князівський з’їзд.
Учасники конференції відвідали Берестечківський народний історичний музей, де директор Олег Дергай провів екскурсію. Він ознайомив з об’єктами культурної спадщини Берестечка.
Учасники побували в Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви» у Пляшевій і відвідали пам’ятник Івану Богуну в селі Смолява.
Топонім «Перемиль» на теренах Луцька
Перша писемна згадка про топонім «Перемиль» (Перемильська вежа) на теренах Луцька відноситься до 1545 року. За люстраціями ХVІ століття Луцький замок поділявся на Верхній з трьма мурованими вежами і Окольний з чотирма мурованими і з чотирма дерев’яними вежами, які відповідно мали власні назви.
Згідно люстраційних описів Перемильська вежа знаходилася на північно-східному куті Окольного замка.
Саме ця частина укріплень Окольника були збудовані з дерева: чотири вежі і городні. Утримувати вежу були зобов’язані князі, пани і земляни Перемильского повіту. На час огляду ревізором, вежа була в задовільному стані.
Згідно генерального плану Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку планується ознакувати місця, де колись знаходилися колишні давні вежі. Це було б дуже корисними для розуміння міського простору.
Серед щільної забудови старого міста найбільш перспективним є місце, де колись знаходилася Перемильська вежа. Ця ділянка найбільш доступна для пішого туристичного маршруту.
Ознаковане місце Перемильської вежі було б ще одним із головних реперів для означення віртуальних меж окольника. Це сприяло б і поверненню топоніму «Перемиль» у старому місті, адже він є невід’ємною складовою частиною культурної спадщини Луцька.
Перемильська легенда про заснування Луцька
Кожна легенда, як правило, починається, що це було давним-давно. Так і в одній із волинських легенд розповідається, що колись в місті Перемилі чомусь розпочалися чвари, бійки, непорозуміння… У зв’язку з цим зібралося віче, де вирішили заснувати нове поселення.
Написавши відповідний документ, який поклали у добре просмолену діжку і кинули у річку Стир, вирішивши до якого берега вона пристане, там і буде засноване нове місто.
З часом діжка припливла до місцевості сучасного Луцька. Випадково її побачив та дістав підліток-пастух. Через деякий час підійшли перемильські посли, розшукали хлопчину та його батьків і розповіли, яке значення має ця діжка. Розпочалося будівництво і постало питання, як назвати нове місто.
За давньою традицією в такій ситуації, Перемиль мавби стати Старим Перемилем, а нове місто відповідно Новим Перемилем. Однак посли пішли іншим шляхом, бо назвали місто іменем хлопчини, який знайшов діжку, а звали його ЛуцькОм.
Хто ж автор такої легенди? Однозначно можна лише сказати, що це патріот своєї Перемильщини. Який у такий спосіб доводить давнє старшинство свого міста по відношенню до Луцька. То хто ж насправді старший серед цих міст-побратимів? Історики на це питання ще не мають відповіді…
Читайте також: Данило Романович і літописний Угровськ
