Саботаж декомунізації у Забродах на Ратнівщині

Прочитала у листі голови Забродівської територіальної громади Миколи Калачука, розміщеному у публікації «У селі на Волині відмовляються перейменовувати вулицю Артема», що у селі Заброди на Ратнівщині вулиця Артема названа на честь Артема Соботовича, жителя села і цієї вулиці.

Не знаю, чим відомий цей пенсіонер, що його іменем назвали вулицю. Це мене здивувало, тож почала шукати в інтернеті. Бо невдобно якось не знати відомих людей рідного краю.

Інформації вкрай мало, але відомо: Артем Соботович – депутат Забродівської ОТГ, багаторічний член партії ВО «Батьківщина». Цей чоловік чемно подає декларації про свої доходи, з яких відомо, що він власник будинку, п’яти земельних ділянок, двох автомобілів, має малу пенсію – понад дві тисячі у місяць... Можливо, він справді єдиний такий – з такими прибутками і малою пенсією… А, можливо, саме для них це є заслугою назвати вулицю його іменем? Невідомо.

От лише проблему створив голова сільради Микола Калачук (до речі, власник більшого будинку, 10-ти земельних ділянок, двох авто, з зарплатою понад 25 тисяч і пенсією): не можна називати вулицю іменем живої людини. До речі, це недобрий знак. І дивна фамільярність – вулиця іменем – Артема, а не Артема Соботовича. Щось геть без поваги… І на сайті Забродівської ОТГ у розділі про депутатів – жодного слова, навіть про того, чиїм іменем, нібито, названа вулиця у селі…

Але голова, ймовірно, неграмотний, тому не знає, або лукавить. Інакше розумів би, що в таких випадках у листі треба посилатися на рішення (з номером і датою ухвалення) про перейменування вулиці. А такого рішення, вочевидь, не існує. А тут треба ще один документ – про проведення громадських слухань. Адже це іменна вулиця. І має бути дотримана повна процедура перейменування. Щось не вірю я в те, що були такі слухання. Інакше б гугл дав на них посилання – не інакше!

Що ж тоді виходить? Голова саботує виконання одразу двох законів України – Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» і Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Як там у Джорджа Орвела: «Всі рівні перед законом, але хтось таки рівніший»? А про відповідальність, у тому числі й кримінальну, за фальсифікацію документів (лист про перейменування вулиці іменем Артема Соботовича є документом!), про невиконання двох законів, голова сільради Микола Калачук не чув?

Від себе зазначу: це зумисна офіційна відмова від виконання законів України, тобто саботаж. Офіційно при виконанні посадових обов'язків Микола Калачук приховує справжню назву вулиці названу на честь Артема Сергєєва. Друг Сталіна, товариш Артем у 1918 заснував Донецько-Криворізьку республіку (прототип ДНР), боровся проти Української народної Республіки і став взірцем для сучасних сепаратистів. Хіба можлива в сучасних умовах незалежної України, в час повномасштабної російсько-української війни така назва вулиці? Однозначно, ні. Про це свідчить і внесене ім’я Артем в список осіб обов’язкових для декомунізації на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Нагадаю, що відповідно до пп. «є» п. 4 частини першої статті 1 вказаного Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» і Закону України, до символіки комуністичного тоталітарного режиму віднесено, зокрема, назви, пов’язані з встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури). Таким чином, вказана назва вулиці є символікою комуністичного тоталітарного режиму, оскільки присвячена особі, яка брала участь у встановленні радянської влади на території України та переслідування учасників боротьби за незалежність України.

Повідомляємо, що ст. 3 згаданого Закону пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.

Відповідно до ст. 4361 Кримінального кодексу України «виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» є кримінальним злочином і «карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, «органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Звертаю також увагу на те, що 16 липня 2019 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 9-у/2019 визнав конституційним Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Зокрема у п. 15 вказаного рішення вказано, що пропаганда комуністичного режиму та нацистського режиму, публічне використання їхніх символів є намаганням виправдати тоталітаризм та запереченням конституційних принципів і демократичних цінностей, захист яких є обов’язком усіх органів державної влади, а Закон є конституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Тож хоче, чи ні голова Микола Калачук, а перед законом усі рівні, відтак – поки можуть запропонувати в ОДА нову назву для вулиці Артема у селі Заброди?