Одяг у британських школах – чому учні вбираються у форму?

«Коли я була школяркою, то ми носили тільки білі сорочки, чорні спідниці довжиною до коліна і гольфи, і це було у Шотландії, де постійно холодно і вітри», – пересмикується від згадок Кетрін, з якою ми стоїмо у дворі школи і чекаємо на наших дітей після уроків. 

Кетрін з чоловіком і дітьми минулого року переїхала із Франції, де вона працювала останні десять років. 

«Там у школах немає форми», – додає вона, однак зазначає, що форма усе ж таки потрібна і «з нею справді легше».

Всі британські школи вибирають власні кольори форми. Таким чином, легко визначити, в який навчальний заклад ходить та чи інша дитина – треба лише подивитись на її одяг. Зелений, червоний, рожевий, синій, блакитний, жовтий, фіолетовий, бузковий, білий, сірий, чорний – одяг таких кольорів від суконь до кардиганів продається у всіх крамницях. 

Поєднання барв, наприклад, червоної в клітинку сукні чи білої теніски й сірих шортів й зеленого кардигана, зазвичай, унікальне для певного регіону. 

Школярка з України Яся. Фото авторки блогу

Таким чином, школи міксують кольори і утворюють своє унікальне поєднання. 

«На екскурсіях форма допомагає нам не загубити дитину у натовпі і легко знайти свого учня серед інших. Це питання безпеки», – каже директорка школи у Йорку Хелен О’Хара.

Гасло навчального закладу, яким вона керує: «Всі ми не однакові, однак рівні». 

«Це стосується і нашої форми, – каже директорка, вказуючи на табличку з гаслом перед її кабінетом. – У нас навчаються діти з сімей із різними доходами. У формі вони не можуть похизуватись дорогим вбранням. А ще шкільний одяг має бути доступним. Це правило, яким користуються усі школи країни». 

Шкільна форма продається і в мережах брендів хай-стріт, наприклад, в Marks and Spencer, і в супермаркетах. Наприклад, брендовий шкільний сарафан можна придбати за 10 фунтів стерлінгів. А от в супермаркеті за цю ціну можна купити вже два предмети одягу. А ще існує ринок уживаної шкільної форми, яку можна придбати за 1-2 фунти або й взагалі отримати безкоштовно. І що головне, про те, що дитина вбрана у дорогий брендовий шкільний одяг, будуть знати лише батьки, бо якість у всіх речей однакова. 

Ринок форми в Британії величезний. Це соціально відповідальний сегмент, за виробництво якого уряд надає компаніям певні бонуси. Тому, поганої форми з неякісних матеріалів тут просто не знайти. Компанії-виробники змагаються у розробці легких водостійких тканин, які використовуються для пошиву штанів і спідниць. Чистити таку форму від бруду дуже просто і сохне вона за лічені години навіть у вологу погоду, яка в Англії тримається більшу частину року. 

Для дощових днів в школах заведене змінне взуття, яке більше нагадує домашні капці чорного кольору. Діти його кладуть у свої рюкзаки і взувають після того, як знімуть гумові чоботи. 

«Раніше у цьому приміщенні, де ми знаходимось зараз, було дві різних школи. Вони не були поєднані ось цим переходом, в якому ми з вами стоїмо –  це були дві окремі будівлі і діти відвідували уроки не в формі. Коли я очолила нову об’єднану школу, ми увели форму, аби ще й об’єднати дітей. Це дуже важливо, аби вони відчували цю єдність», –  місіс О’Хара не приховує задоволення, коли це каже. 

Вона дуже пишається тим, що очолила школу понад сорок років тому і перетворила її на успішний навчальний заклад.

«А як же в інших платних закритих школах, які розраховані на багатіїв?» –  питаю я директорку.

«О, вони там навіть змушують дітей початкової школи одягати краватки. Я вважаю, що це перебір. До того ж це ще й небезпечно», –  каже директорка.

У таких приватних школах свої правила щодо форми. Такі навчальні заклади рекомендують купувати форму зі своїми логотипами у певних виробників і батьки відмовитись не можуть. «Такі правила» –  пояснюють в адміністрації шкіл. І усе ж таких шкіл в Британії меншість. 

А от більшість англійських дітей відвідують державні школи і змінюють навчальні заклади, коли переходять з молодшої у старшу. Там теж є свої особливості, і своя форма. 

Щоправда, і вона здаватиметься нам, українцям, дивною. Наприклад, дівочі у клітинку спідниці тинейджерок ледь прикривають сідниці. Дівчата роблять їх максимально короткими, підгортаючи на пасі. 

Очевидно, що вчителі за таку «моду» їм не дорікають. Імовірно, пам’ятаючи, що міні зародилось саме в Британії.