стрічка

Івана – не Купала

07 Липня 2023, 13:00
Святкування Купала, ілюстрація Ольги Навроцької КОЛОНКА 3075
Святкування Купала, ілюстрація Ольги Навроцької

Українські традиції та звичаї, які збереглися до наших днів, а себто й язичницькі обряди, влилися у християнство. Вони настільки вплелися у це вірування, що багато з них навіть не забороняє церква. Перебиранці, водіння кози, паска, крашанки тощо – витоки старослов'янського язичництва. 

Та чи сприймає Православна церква України Івана Купала? І як же ж язичницький бог Купало став Іваном? Адже якщо запитати в українців: Що ми святкуємо 7 липня? Більшість скаже: Івана Купала. Навіть не задумуючись про те, що це абсолютна нісенітниця. 

Православна церква України 7 липня за юліанським календарем вшановує Різдво Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана (Івана). А українські неоязичники й досі святкують Купала, але 24 червня.
 
У християн бути не може такого святого, як Іван Купало. Коли саме змішалося це «грішне з праведним» – не відомо. Але можна припустити, що це відбулося із переходом на новий календар. Адже 24 червня за старим стилем – це 7 липня за новим. Оскільки традиція святкування Купала серед українців лишилася, а всі уже стали вірянами Богу єдиному, то й два свята ніби переплелися І християнський Іван став ще й язичницьким Купалом. 
 
Звісно, купальські традиції дожили до наших днів, адаптувалися під сучасність. І чи варто повністю від них відмовлятися – вибір кожного, але те, що Купала – це частина української культури, це факт.

Свято Івана Предтечі 

Християни східного обряду святкують 7 липня народження або Різдво Івана Предтечі. Ще його називають Іваном Хрестителем, адже він охрестив Ісуса. Згідно з православними традиціями, як і кожне церковне свято, віряни мають відзначати його у храмі за молитвою. Як каже ПЦУ, Іван Хреститель є одним із найбільш шанованих святих, його пам’яті присвячені аж 7 святкових дат у церковному календарі і він є єдиним святим, чиє земне народження святкує церква, окрім самого Спасителя і його Пречистої Матері.
 
Чи забороняє українська церква купальські гуляння? Так. Згідно з церковним календарем, християнам таки слід утримуватися від таких «гулянь». В ПЦУ кажуть, що все ж таки це відлуння язичницьких обрядів, а також у цей час є період посту. 
«Молитва і добрі справи на вшанування справжнього святого Івана – Господнього Предтечі, будуть богоугодними та для вірних духовно корисними», – кажуть у церкві.

Пророк Іван

Іван народився в сім'ї старшої пари, а про його появу на світ сповістив архангел Гавриїл. За біблійною легендою, матері з сином довелося тікати в пустелю, рятуючись від царя Ірода, який звелів убити всіх немовлят.

Свої перші 30 років життя Іван прожив в пустелі, а потім став проповідником та розповідав людям про швидке пришестя Месії, закликаючи хреститися.

У річці Йордан Іван хрестив багатьох юдеїв, в тому числі й самого Ісуса – в той момент на Христа зійшов святий дух у вигляді голуба.

Іван Хреститель продовжив свою сподвижницьку діяльність, але за те, що він викрив правителя Ірода Антипа, його схопили і стратили. Дружина царя побажала в подарунок його голову. Тіло святого поховали, голову загубили, але вона знаходилася тричі.

Купала

Свято Купала – стародавнє слов'янське свято, яке наші предки святкували у день літнього сонцестояння, 24 червня. Свято символізує народження нового Купала, тобто сонця – літнього прояву, і тим самим завершується панування Ярила – весняного прояву.

Купало або Купайло — слов'янський міфологічний бог літнього сонця, покровитель шлюбу, кохання, продовження роду. За однією з версій походить від слова «купа» — вступ у шлюб. 

В той час, коли день був найдовшим, а ніч – найкоротшою в році, в момент розквіту природи, коли все навколо розвивається, зеленіє, квітне – тоді язичники влаштовували обряди, аби вшанувати сонце як джерело тепла, світла і життя, і задобрити божеств, які б «допомогли» зберегти майбутні врожаї.
 
Звідси – всі відповідні обрядові дійства, які пов’язані з віруваннями, що в цей день «сонце купається у воді», тому й вода, як і вогонь, нібито має особливу, чудодійну силу. Відтак купальські ритуали, повʼязані з водою, вогнем, рослинами – є суто язичницькими і жодного стосунку до шанування пророка Іоана не мають.
 

Купальський ритуал

У дохристиянські часи свято починалося звечора, напередодні дня Купала – 23 червня. Хлопці ще зранку готували дрова, смолоскипи та колесо. Дівчата плели вінки, кошики для себе і для хлопців. Хлопці і дівчата збиралися окремими гуртами і ставали один проти одного.
 
Головні персонажі свята – Купало та Марена. Купало, як уже зазначалося, символізував сонце, а також чоловіче начало. Марена ж – жіноче, водяне божество. В це свято вони мали вступити у шлюб. Дійових осіб у цьому обряді обирали або з гурту, або виготовляли символічні ляльки. 
 
Хлопці йшли до дівчат сватати свого Купалу за Марену. Ці дійства – своєрідне випробування перед майбутнім шлюбом. Тому, як і на весіллі, жартами, хитрощами, а також пісенними перепалками хлопці переконували дівчат пошлюбити пару. На кінець дівчата за викуп погоджувалися віддати Марену за Купала.
 
Гілка верби символізувала поєднання цих двох стихій, які мають породити нове життя. Цю гілку називали Купайлицеюі закопували її у землю. Головні персонажі ставали біля дерева, утворюючи Трійцю.
 
Після того, як Купало знайшов свою пару, інші молоді учасники обрядового дійства теж шукали пару вже собі. Всій йшли до води. За віруваннями слов'ян, в цей час сонце купалося в світових водах, які треба ушанувати, і всім очиститися, скупавшись або вмившись. Дівчата гадали на судженого – кидали у воду свої вінки, а хлопці повинні були їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна була поцілувати, і мусила бути з ним у парі на це свято. Таким чином, жіноча половина примушувала хлопців очиститися в своїй стихії.

Купальське вогнище

Центральним символом був Купальський вогонь, який символізує сонце-зародок в утробі матері-землі. Він мав горіти цілу ніч – від заходу сонця-Ярила до лона (смерті) до сходу (народження) Купала. Саме навколо вогню проходило усе купальське дійство.

Генріх Семирадський

Перед запаленням вогнища, жінка-зоря з крилами-рушниками несла у курильниці вогнище від небес. Чотири хлопці зі смолоскипами ставали квадратом навколо хмизу, що позначало чотири сонця, тобто чотири пори року. Зоря запалювала їм смолоскипи. Якщо дівчата примусили хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибували через вогонь. Спочатку вони це робили самі. Цим вони показували свою спритність і бойові навички, а потім, як стихне полум'я, стрибали у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали.
 
Наші предки вірили в те, що вогонь очищує. І вважали за честь очиститися вогнем – тричі перестрибнувши через багаття. Існували й різні прикмети пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною і руки не роз'єднаються – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Квітка папороті

Дівчата і хлопці брали свічки і від головного вогнища запалювали їх, ставили у віночки і йшли до річки. Опускали їх на воду, чим ушановували предків. Свічки на воді символізували зорі, а кожна зірка – це душа пращурів, яку цими вогниками на воді кликали повертатися на землю.
 
Зірки, що падали з неба, вважали душами, що летять до землі, щоб запалати квіткою папороті. Найчарівнішою дією Купальської ночі був саме пошук цього Перунового цвіту.
 
Усі знали, що папороть не цвіте, але квітка папороті є образним символом кохання. 

Трави

Наші предки вірили, що у Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей і великої лікувальної сили. Здебільшого збиранням зілля займалися старі люди, бо у них є найбільша потреба в допомозі лікарських рослин. Збирати траву виходили дуже рано. До рослин при збиранні промовляли різні молитви. 
Коментар
26/05/2024 Субота
25.05.2024