Вісім століть Гостинного двору
-
-
>
-
>
-
>
2805
У Луцьку на перехресті вулиць Кафедральної та Драгоманова навпроти будинку Косачів стоїть напіваварійна будівля. Це – Гостинний двір Прайзлерів, споруда, яка сама чимало «пережила», і, яка розташована на місці з не менш яскравою історією.
Ще з тих часів, коли місто цілком було на островах між річками Стир та Глушець, це вже була особлива локація. Унікальність перехрестя сучасних Кафедральної та Драгоманова у тому, що стільки, скільки існує Луцьк – стільки ж часу тут перетинаються ці вулиці.
Драгоманова, а колишня Ринкова, Троїцька та Домініканська завжди вела від Стиру та південних воріт міста до Ринку, західної брами та переправи через Глушець. А Кафедральна (древня Замкова) вела від В'їзної вежі до Кінського ринку.
Читайте також: Історія Гостинного двору та церкви Святого Миколая у Луцьку
Відповідно, не варто дивуватися, що саме на цьому роздоріжжі, на місці, де зараз Гостинний двір, колись була церква захисника та покровителя міста, Святого Миколая.
Галицько-Волинський літопис розповідає, що у 1259 році до Луцька підійшла орда монголів під керівництвом Куремси та розпочала облогу. Оборонці знищили всі переправи на Луцький острів, тому нападники вирішили чекати морозів, щоб атакувати по кризі. Після Іоана і перед Миколаєм такий час настав.
Але перед штурмом, Куремса вирішив провести обстріл замку. Катапульти, які сконструювали та виготовили полонені інженери відкрили вогонь і… сталося диво. Розпочалась неймовірна буря, що каміння та стріли поверталися на монголів і саме на Миколая орда вирішила відступити від стін.
Окрім того, у Луцьку тривало неофіційне протистояння прихильників двох святих: Миколая та Іоана, адже місто не мало офіційного покровителя. Церква святого Іоана тоді вже була збудована в стінах замку і була місцем, куди ходили молитися князі та бояри.
А церква Миколая була одразу за оборонною стіною та ровом перед Окольним замком, тобто туди міг зайти кожен охочий, а не лише обраний, вона належала місту. Тому й не дивно, що на печатці з’явився саме цей святий.
Так лучани висловили своє «ФЕ» місцевим олігархам. Як бачимо, це доволі давня луцька традиція.
Читайте також: Архітектурний конкурс: найкраще рішення для Луцька щодо майбутнього Гостинного двору
У 1617 році після татарської навали храм знищили і замість відбудови та реставрації міська влада вирішила передати цю територію одному інвестору, Романові Тропці, який забажав збудувати там корчму-генделик.
Це будівництво супроводжувалось скандалами, оскільки новий власник почав розривати церковні гробниці та викидати останки на міський вал. Збереглися навіть згадки про судовий позов від луцького підкоморія, князя Григорія Четвертинського.
З висоти віків можна стверджувати, що цьому горе-інвестору це щастя не принесло, оскільки з невідомих причин корчма згодом зникла з міських карт.
Згодом там розпочали свою діяльність брати-боніфратри, які звели кілька будівель та відкрили на цьому місці шпиталь, оскільки головним напрямом їх діяльності була допомога біднякам та хворим. Так тривало аж до 1781, коли чергова пожежа поглинула і ті споруди.
І знову чергова «біла пляма» у історії цієї місцини. Достовірно можна лише сказати, що у 1895 році дім чеха Володимира Прайзлера позначено як зведену та обжиту муровану будівлю з флігелем та прибудовами.
Спершу це був мурований цегляний одноповерховий будинок з мансардою, з особливою декоративною кладкою карнизу, чотирма вікнами першого поверху, що виходили на Кафедральну та двома мансардними вікнами по західному фасаду.
Читайте також: Луцьк кінця ХІХ століття на фото професора Адріана Прахова
Сам Прайзлер походив з родини чеських колоністів, що осіли в Луцьку. Його батько Франц Прайзлер був багатим домовласником, який у свій час входив у мирову комісію квартировласників і винаймачів квартир.
Свого часу Володимир Прайзлер був включений в списки делегатів на земський з’їзд, як особа, вартість землі чи майна якої складає суму не менше 1500 крб.
Читайте також: Команда «Фронтери» створила відео про волинських чехів
В період Першої світової війни Прайзлер входив у комітет по виділенню допомоги бідним лучанам. Після війни в один час був лавником польського магістрату, входив у батьківський комітет чеської школи.
У 1923 році магістрат дає згоду на прибудову для торгівлі й будинок стає Г-подібним. Очевидно, що цю прибудову він зробив для дочки Варвари, яка була одружена з Юзефом Петрашеком й пізніше фігурує як власниця галантерейної крамниці.
Особливо цікавою деталлю будинку є площа середньовічних підвальних приміщень – 416 квадратних метрів. За міськими легендами, вони ведуть аж до замку. Самі підземелля є дворівневими, в першому температура тримається близько +4, а в другому – близько нуля.
У 1928 році Володимир Прайзлер знову звертається в магістрат з проханням дати дозвіл на надбудову і добудову до свого старого будинку.
Рішення було позитивне, тому вздовж вулиці Кафедральної звели двоповерховий комплекс, який другим поверхом через проїзну арку над воротами був надбудований по всьому об’єму першого поверху старого будинку на вулиці Домініканській.
Читайте також: Якими були ціни в одному із найдорожчих готелів старого Луцька
Комплекс отримав неправильну П-подібну форму двоповерхової мурованої будівлі та теж мурованої витягнутої в двір групи зблокованих одноповерхових господарських будівель. Всі будівлі були зведені в цегляному стилі.
На першому поверсі корпусів, що виходили на вулиці розташовувалися житлові квартири та два магазини. На другому поверсі було влаштовано готель і ресторан, а в подвір’ї заїжджий двір із стайнею для коней і навісом для возів.
Оскільки Прайзлер був людиною з великим серцем, то регулярно організовував благодійні концерти у своєму комплексі, всі кошти з яких йшли на лікарні або сиротинці. Тут постійно діяли громадські організації, проводились збори та різні культурні заходи, Гостинний двір був осередком громадського життя.
Після радянської окупації 1939 року Володимир Прайзлер покинув Луцьк. Повернувся назад лише після приходу німців, щоб знову відкрити ресторан. А вже у 1944 році він покидає місто назавжди.
Читайте також: Волинська Голгофа: що варто пам'ятати про Трагедію Луцької тюрми
Після завершення війни будинок колишнього Гостинного двору перейшов у власність міста, безпосередньо в розпорядження міськкомунгоспу. Спочатку в ньому розміщалися житлові квартири, контори, державні заклади.
Так при обмірах і підрахунку приміщень 13 листопада 1947 року тут було зараховано 3 житлові квартири й 9 контор, при загальній площі будинку в 952 квадратні метри.
Основну частину приміщень колишнього будинку Володимира Прайзлера поступово займає обласне аптечне управління. Згодом аптекоуправління стає тут фактично єдиним господарем та оформляє за собою право власності на всю будівлю.
Читайте також: У Луцьку просять зберегти публічний простір в Гостинному дворі Прайзлерів
Оформлення аптекоуправлінням права власності на колишній будинок Прайзлера відбулося у зв’язку з тим, що дирекція новоствореного історико-культурного заповідника в місті Луцьку включила названий будинок до Реєстру пам’яток архітектури місцевого значення, як Гостинний двір чеських колоністів початку ХХ століття, а рішенням облвиконкому це включення було затверджено й Гостинний двір одержав охоронний номер.
Великою проблемою є те, що фундамент будинку потребує підтримки через слабку несучість культурного шару. Згодом, коли Гостинний двір перейшов до обласної комунальної власності, було прийняте рішення зрізати балкон на найбільш загрозливій кутовій ділянці споруди.
Це, хоч і спотворило аутентичність, все ж дозволило виграти трохи часу. У 2018 році Луцьк отримав будівлю у свою власність. Але нічого не відбувалося, будинок розсипався.
Читайте також: Гостинний двір Прайзлерів у Луцьку продовжує руйнуватися
Літом 2022 року луцькі волонтери з ГО «Семиярусна гора» вирішили оживити простір та привернути увагу до дому Прайзлера, вони зібрали кілька сотень тисяч гривень та вдихнули життя у занедбане подвір’я, на яке всі хотіли чхати роками.
Там проводились кінопокази, читались лекції та відбувалися різні культурні події. Зараз все припинилося через не найкращі погодні умови, але є шанс того, що громадський простір у Гостинному дворі більше не відновить свою діяльність.
Читайте також: У Луцьку зруйнували стіну з муралом Гостинного двору Прайзлерів: що відбувається
Міська влада заявляє, що для того, щоб знайти інвестора під реставрацію, там має бути все чисто і «стерильно», адже зайва активність, на їхню думку, може перешкодити пошукам фінансування.
Громадські слухання, які стосувалися подальшої долі Гостинного двору, відбулися 27 січня 2023 року, але їх перервала повітряна тривога і справа знову «зависла». Доволі символічно, що місце, яке колись стало (перепрошую за тавтологію) символом егалітарності міста, знову скликає лучан на віче. Але так і має бути.
Читайте також: «Не бійтеся бути вимогливими до міста», – учасники громадських слухань щодо Гостинного двору у Луцьку
