Єретичка або Як українка в XVII столітті «віджала» Конче Заспу в Церкви
Ця жінка – Анна Корецька, в дівоцтві Ходкевич. І її доля виявляє справжнє ставлення українців до Церкви і її справ. Про цю неймовірну, сильну пані йдеться в моїй дилогії «У вогні плавильника». Дилогія – роман в двох частинах, «Срібло» і «Золото».
Анна Корецька, якій судилось народитись наприкінці XVI століття, стала дружиною магната Юхима Корецького – матір’ю їхніх вісьмох дітей і найвойовничішою жінкою Речі Посполитої. Її чоловік постійний учасник воєн, які вів король Сигізмунд III Ваза і фактичним управлінням маєтками займалась дружина.
Читайте також: Забуті портрети Бони Сфорца
У цей час поміж шведською і московською кампаніями король проводить церковну реформу, аби зменшити вплив на українців з боку підконтрольного османам Вселенського патріарха та Московського царства, і вводить Унію.
Королівський проєкт родина Корецьких активно підтримує. Анна Корецька є рідною сестрою блискучого Великого литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича, а тому політична вага цієї жінки надзвичайно велика.
Жінка, однак, не полюбила Корець, попри величезний замок, зведений ще її свекром – і свою резиденцію звідси переносить у село Лісники під Києвом.
Читайте також: Як виглядав Корецький замок (графічна реконструкція)
Київ – потужний релігійний центр, де в цей час церкви та монастирі масово переходять з-під юрисдикції Вселенського патріарха в Унію. А ще це заможне місто, монастирі якого володіють численними латифундіями, активно торгують і шинкують вина і горілку. Церковні люди не поступаються багатством магнатам.
В Києві на тлі полемічних диспутів, релігійних сварок і переходів з-під юрисдикції однієї церкви до іншої, відбуваються й інші процеси – перерозподіл майна. І в нього активно залучається княгиня Корецька, яка щойно розбудувала замок на горі в селі Лісники.
Наприкінці XVI століття, православними в Києві лишається Києво-Печерський та Братський монастирі. Решта знакових церков і обителей вже перейшли під юрисдикцію Папи і Унії.
Читайте також: Якби вони знали на що перетвориться монастир
У 1598 році Корецька зі своїми загонами атакує Хотів, який належав Києво-Печерському православному монастирю, і грабує його. До речі, це вже не вперше Хотів постраждав від рук жінки. 12 роками до цього містечко грабувала Анастасія Воронецька і її козаки.
Але Корецька на цьому не спинилась. Попри те, що Видубицький монастир був вже унійним, княгиня вирішує «віджати» його власність — Конче Заспу.
А до цього її спонукає надзвичайно прибутковий бізнес — торгівля рибою. В заплавах Конче Заспи — потужне рибне господарство. Княгиня зі своїми загонами привласнює величезну територію біля Дніпра.
Ігумен Видубецького монастиря Іосаф Биховський не очікував подібного підступу – наїзду з боку уніатки – адже йти проти церкви, яку просуває король майже те саме, що й зрадити монарха.
Биховський пише листи королю, звертається до суду. Але все марно. Конче Заспа залишиться в руках княгині Анни Корецької аж до самої її смерті – 1626 року.
Читайте також: «По киевскому времени»: як виправдовуються у Корецькому монастирі, який підпорядковується РПЦ
Взагалі, судячи з економічної діяльності княгині – вона віддавала перевагу саме рибному бізнесу. Адже він був надзвичайно вигідним. Рибу священнослужителі дозволяли їсти мирянам під час посту — і тому, на відміну від м’яса, споживання риби упродовж року було постійним, а відтак і прибутки тих, хто торгував нею або володів ставами.
До речі, заможні люди, яким кортіло згрішити, але які побоювались гніву Божого, домоглись дозволу вважати рибою боброві хвости. Адже сказано в Біблії, що рибою вважається все, що має луску. Боброві хвости були на українських землях найбільшим делікатесом під час посту.
Але повернемось до рибних справ Корецької. В архівах залишився лист власниці замку в Лісниках і заводів Конче Заспи з проханням сприяти в дорозі її слузі, що везе княжий товар — засолену рибу, на продаж в Люблін.
«1614 рік, 2 січня, Корець (писане польською)
Усім взагалі і кожному зокрема, кому слід про це знати. Будучи готовою до послуг вашим милостям, повідомляю, що луцькі купці і міщани не хотіли у встановлений час сплатити мені гроші за мої торговицькі рибні стави, які я здавала їм в оренду на вилов за певну суму. Отже відшкодовуючи своє і взявши від них з того рибного ставу 24 бочки риби, відсилаю цю рибу на продаж до Любліна, а при ній свого слугу Станіслава Пляцковського. Ласкаво прошу, шоб скрізь (авт. - мої вози) були пропущені добровільно і безмитно і не затримувалися на дорозі, ні в Любліні під час продажу. Зостаюся у боргу перед вашими милостями, сподіваючись взаємно прислужитися за таку ласку у своїх власних маєтках і повторно доручаючи себе ласці ваших милостей. Даний з Корця, дня 2 січня року 1614. Ваших милостей, моїх милостивих і ласкавих панів доброзичлива приятелька і рада до послуг Анна Ходковичева, княжна Корецька, рукою власною».
Анна Корецька була жінкою підприємливою, активною і рішучою. Вона не боялась ані Бога, ані чорта, ні церкви, ні короля. Але вона була людиною модерної доби та шукала свій шлях до Всевишнього і ця історія має продовження...
Чому митрополит Петро Могила називав Анну Корецьку єретичкою і як українці змінювали віру і шукали свій шлях до Бога? Про це буде далі...
Читайте також: Самійло Корецький, або Як волинський князь втік з турецької в’язниці