стрічка

Москальська орфоепія, або як Гопак став Гап’яком

23 Травня 2022, 09:45
В наших жилах тече козацька кров! 1800
В наших жилах тече козацька кров!

Петро був веселим хлопцем, душею компанії. Танцював вправно й граційно, через що і подобався сільським дівчатам. Тут, у селі на Вінничині, він був мрією багатьох, але вподобав одну. Катруся – розумна, гонорова та ще й красуня, хоч з лиця воду пий. Кохалися один в одному, аж світилися обоє від щастя.

– А йди-но, Катрусю, до мене в найми. Худобу поїтимеш, обід для мене готуватимеш, одяг пратимеш… А я віддячу тобі – копійчину дам на коралі чи нову хустку. Приголублю, зігрію… – сільський підстаркуватий пан-ловелас на ім’я Прокіп м’яко стелив перед Катрею, зазиваючи її до своєї хати.

Бридкий був їй і нелюбий, тому втікала від нього при зустрічі і завжди підсміювалася. Одного разу не стерпіла, кинула йому просто в обличчя міцне слівце, а той взяв і замахнувся на дівчину.

Петро, що збоку споглядав на ситуацію, не стримався – підбіг і штовхнув пана. Той впав, аж ноги задер.

– Тобі не жити… Чуєш? І твоїй дівці, – Прокіп, червоний від злості, накинувся з кулаками на хлопця.

Не пройшло й тижня, як Катря із своїм обранцем залишили село. Стало несила терпіти витівки знавіснілого пана, котрий і хлів палив Петрові, і собаку труїв, і сільських розбишак нацьковував на нього. Зібрали в клунки найнеобхідніше і …Катрусин шлях проліг до родичів у сусіднє село, Петрів – на Запорозьку Січ.

– Козаком хочеш бути? А що вмієш? – випитували в молодика досвідчені вояки.

 – Танцювати вмію… А воювати навчусь, – впевнено мовив Петро.

– Танцювати вмієш? То будеш козак Гопак! – жартома сказав один з літніх запорожців.

Жарт жартом, але прізвисько Гопак вчепилося до Петра, як репях. Відвоював козак декілька років, відтанцював за кожну перемогу над ворогом перед запорожцями (недаремно ж Гопак!) і, зрештою, попрощався із Січчю. Забрав з села Катерину і поїхав на Волинь. Там родове дерево Гопаків пустило міцне й глибоке коріння…

У Першу світову війну до одного з представників сімейства Гопаків зачастили в гості більшовики.

– Как ти гаваріш твоя фамілія?

– Гопак…

– Гапяк. Так і запішем.

Як не намагався нащадок славного козацького роду навчити росіянина правильно вимовляти своє прізвище – нічого з того не вийшло. Так і записали його Гапяком. Нині один з потомків козака, який віртуозно танцював на Січі, мешкає на території Шацької громади – прийшов у прийми в один з населених пунктів і продовжує примножувати славний родовід!

––––––––––––––––––––––––––

P.S. Запропонуйте росіянину вимовити слова паляниця, молодиця, світлиця, нісенітниця, веселка, філіжанка, вештатися, духмяний, непереливки, кмітливий, пуцьвірінок, обценьки, теревенити, телепень... Він швидше щелепу собі зламає, ніж це зробить.
Українська мова – мелодійна, багата, розмаїта! Це одна з наймилозвучніших мов світу. І абсурдні заяви росіян про неї як штучну і насаджену примусово не відповідають дійсності. Українська мова в усьому світі тепер асоціюється з опором, сміливістю, єдністю та свободою. Російська ж стала мовою країни-агресорки. Як би не старалися загарбники змінити наші прізвища і переписати нашу історію, в наших жилах завжди буде текти козацька кров!

Джерело: газета «Новий погляд+»

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024