Володимирські першодрукарі

Відколи Йоганн Гутенберг винайшов друкарський станок  світ змінився. Книжки та знання стали доступнішими. 

Книжки знали і у давньому Володимирі. Спудеї Володимирського колегіуму могли навчатись за друкованими книжками. Уродженці Володимира писали книжки, але друкували їх деінде. Власної друкарні у місті не було ще довго.

Наприкінці ХІХ століття у Володимирі проживало молоде подружжя Гершона і Малки Вассерів. Не бідне, але й не багате. Один по одному народжувались сини – Абрам, Шимон (або Нухім), Зельман... Потрібні були нові заробітки. 

У той час друкована книжка, газета, листівка, поштівка уже не були дивиною. На послуги друку існував попит. Тож Гершон Вассер відважується заснувати друкарню.

Пройшов сім кіл імперського бюрократичного пекла. Знайшов кошти. І ось він – блискучий друкарський станок та усі необхідні дозволи. У 1894 році у Володимирі заснована друкарня. Власник нового бізнесу зірок з неба не хапав – працювати потрібно було багато, а прибутки виходили невеликі. 

Перша світова війна принесла багато втрат – росіяни людей вивезли, середмістя спалили. Постраждали і Вассери – бізнес фактично зупинився. Пізніше, у 1920 році, коли «червоні» на місяць захопили Володимир, на Вассерів наклали контрибуцію більш як на 10 000 рублів. Під дулами наганів виплатили.

Середній син поїхав шукати заробітків аж в Америці. Старший і молодший залишились, а коли прийшов час – розділили фірму. Абрам залишився на вулиці Сенкевича, 85 та зайнявся також виготовленням печаток. Встановлює телефонний апарат з крутим номером «1». 

Зельман розмістив свою друкарню на вулиці 3 травня, 3 та почав випускати газету «Унзер лебн» (Наше життя). У нього телефонний номер простіший – «98».

З телефонної книги Володимира за 1939 рік. По центру – телефони та адреси друкарень Вассерів

В обох друкарнях виходили урядовий часопис «Ziemia Włodzimierska», російський православний журнал «Свет истины», підручники, одноднівки Школи підхорунжих, оголошення, рекламні проспекти.

У Державному архіві Волинської області зберігаються переліки віддрукованих братами Вассерами видань за 1927 рік – список вражає.

І от 1939. Друга світова війна. Бомби, загиблі, біженці. 

Комуністи вступають у Володимир і «націоналізують» усі приватні підприємства. У соціалістичній державі не могло бути нічого приватного. Друкарні також конфіскують.

У будівлі Зельмана розташовують редакцію газети «Червоний прапор» (номер телефона на кілька днів лишають той самий), а за кілька місяців редакція займає і приміщення Абрама. 

«Держдрукарня Поліграфтрасту» – так тепер називалася сімейна справа Вассерів. А потім друкарні переходять у підпорядкування редакції. Послуг приватним особам тепер не надають. Друкується лише газета.

Газета «Червоний прапор». На першій шпальті першого номера вказано адресу та телефон редакції, за якими до війни можна було знайти друкарню Абрама Вассера

У червні 1941 комуністів змінюють нацисти. Абрама Зельмана з дружиною Мірою та 9-річною донечкою Малкою убивають. Бо вони – євреї. Дивним чином Зельман зумів врятуватися. Згодом він опинився в Ізраїлі, де передав інформацію про родину свого брата в Яд-Вашем та дожив до 1981 року.

Лист свідчень Зельмана Вассера про загибель в роки Голокосту малолітньої племінниці Малки, доньки Абрама

Це історія володимирських першодрукарів. 

У Володимирі є провулок названий на честь першодрукаря. На честь Івана Федорова. Російського першодрукаря, якого вигнали з Московського царства, то він приїхав до Речі Посполитої, жив і робив друкарський «бізнес» у Львові та Острозі. Не у Володимирі.

Провулок названий на честь чужого, далекого і нав’язаного нам пропагандою Івана Федорова. А не ім’ям своєї, володимирської родини Вассерів.

Читайте також: Антон – убивця фінів