Ми втомилися писати, тому скористаємось законом

15 Квітня 2022, 18:30

БЛОГ 1538

Луцький Меморіал вічної слави насичений комуністичною ідеологією

Ми втомилися про це писати. Про 1939-й замість 1941-го.

Про Сталіна на меморіалі в Луцьку. Про міфічно-героїчних енкаведистів, які боролися «з українськими націоналістами», а насправді з нашими дідами і бабами, написи про яких на тих плитах досі є.

Я втомилася запитувати у старих, коли почалася Друга світова. Я задовбалася жити на вулиці Чернишевського – і вже давно собі називаю це просто «на Черчицях», бо комфортніше знати, що ти просто на гарній окраїні з цікавою історією, а не на вулиці імені того, кого тобі впихають у мізки...

Саме тому ми одного ранку зійшлися з кількома колегами і вирішили, що то має бути проєкт рішення. Ми подали звернення на ім'я Луцького міського голови Ігоря Поліщука. Згодом він написав про меморіал і розпорядження. І я цей крок дуже вітаю. Робота з меморіалом у Луцьку і датами вже триває.

Однак ми, журналісти, вважаємо, що для того, аби вона була сильною і мала за собою добрий фронт, треба рішення міської ради. Ми вирішили пройти цю процедуру, скористатися законом і подати в раду проект рішення від громадськості. Маємо право) Цього разу - від суто медійної громадськості.

Читайте детально: Фінал декомунізації і старт дерусифікації: луцькі журналісти просять мерію не зволікати з очищенням міського простору

Дуже хочу, аби ці два проєкти (один щодо дерусифікації меморіалу, інший - щодо вулиць) проголосували у залі. Я хочу подивитися, як це буде відбуватися. Щоб знати.

Бо до цієї війни (чесно кажучи) було дуже боляче бачити, як Леся Бондарук (дякую їй величезне) б'ється сама головою в стіну з цими проблемами. А це проблеми.

Читайте також: «Коли люди дізнаються правду, вона їх змінює», – Леся Бондарук про різну пам'ять Перемоги

Ми це побачили, коли перші ракети полетіли на аеродром. Ох ми це зрозуміли, коли почули, хто їх туди спрямував...

Читайте також: Зрадник Ілля Сметанін: скрипаль, авіалюбитель і агент Путіна. ЩО ПРО НЬОГО ВІДОМО

А спершу було боляче чути, як в луцькій сесійній залі знаходилися люди, які казали: «Та то не той Федоров!». Не той? Серйозно? Не той, що вирізав Лахвичі? Ви тепер знаєте, що таке руський мір, а в Лахвичах (селі на Любешівщині, де криваву акцію влаштували федорівці-партизани) знали ще тоді... І Ярощук був не той. І навіщо в Луцьку вулиця Щусєва (архітектора мавзолєю, йопрст)?

Читайте також: «Понароблювали партізанув». НЕідеологічний репортаж з музею Федорова у Лобні

Не маю великих надій, що це все завершиться нормальним результатом. Але то винятково журналістська ініціатива. Не плутайте сюди політику, «іхтамнєт». Є більше: є нагальна потреба захистити українське.

От власне ми з колегами зійшлися в Луцьку ширшим колом і поставили свої підписи під рішенням подати обранцям ці проєкти. Їх 22, цього достатньо. Давно щось нас так гуртувало.