Нам є що боронити

28 Березня 2022, 05:10

БЛОГ 4725

Фото Макса Левіна

За 12 годин до нападу рашистської федерації знімальна група програми Розмова в Музеї Корсаків завершила зйомки і відразу ж розпочалося відкриття виставки художника з Ужгорода Павла Ковача.

То був чудесний вечір, люди довго не розходилися, всі багато спілкувалися про майбутнє.

А вранці ми всі прокинулися від вибухів.

А ще за пару дні сотні лучан пішли вчитися користуватися автоматом у Музей. На фоні картин пана Ковача це виглядає епічно.

Подумалося, що у звичайний час цю виставку подивилося б 300-500 людей, а вийшло, що така кількість проходить крізь виставково-тренувальну залу щодня!

Хто в Музей до того ніколи не був, то вже точно прийде ще і ще після перемоги.

Просто завітайте одного разу на навчання, щоб відчути і оцінити: калаші на фоні творів мистецтва!

Читайте також: «Приходять пригніченими, а виходять зарядженими», – Віктор Корсак про курси стрільби медицини для лучан

Це про те, що ми маємо, що боронити! У той час, коли наші вороги не знають точно за цим прийшли.

Вороги десятиліттями українцям втирали через інформаційний і культурний простір ідеологію «какаяразніца», що насправді означало – російське класне, українське – другий сорт.

Але ж самі що роблять?

Першим ділом викидають українські підручники історії, всюди, куди добралися, забороняються українську мову, перейменовують декомунізовані топоніми назад на свої червоні покручі.

Роблять те, що самі заперечують.

Але Україну і її культуру не заперечити!

Бо «ми тую червону калину підіймемо» вже співає весь світ.

Бо українські музиканти щодня випускають нові треки.

Бо в розбомбленому Харкові розпочався фестиваль класичної музики.

Бо люди грають і співають під звуки сирен на вокзалі, на кордоні, в бомбосховищі.

Бо митці пишуть не тільки картини, а і меми.

Бо у МСУМКу мобілізувався Артбатальйон.

Бо сайт Район.Культура зараз читає удвічі більше людей, ніж у час, коли над головами не літали ракети.

Наше місто знову атакували, а люди все одно в цей вечір вперто дивилися програму про мистецтво.

Тож приєднуйтеся до перегляду, бо то останній довоєнний випуск, вважайте колекційний.

Далі неодмінно буде.