Дефініція культури. Мова?

«В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання».

Іван Огієнко

Знаю, що жахливо попсово з цими цитатами «великих і мудрих мужів» починати допис, але давно не писалось і задумка то була, що наступним продовжимо про кавування говорити. І вже навіть частина суттєва написана була. 

Але завжди є якесь «але». 

Того сьогодні про мову, а про «але» десь в тексті. 

//І цей, там буде ще висновок наприкінці, то як хто не осилить, то прогорніть і читніть його, то важливо.//

Почалось все з того, що відвідав вчора захід в бібліотеці Пчілки до дня мови. Непоганий направду захід. 

// Отут посилання залишу:// У луцькій бібліотеці відсвяткували Міжнародний день рідної мови

Змусив він мене добряче так помізкувати про саме цей аспект культури в Луцьку. А може і не тільки про те. Змусив згадати, як я, ще бувши коледжменом, років 13-14 тому, шукав по архівах і польських джерелах згадки про чеську спільноту на території сучасного Луцька. //То було таке собі невелике наукове дослідження, спільно з моїм викладачем історії. А історією як такою я цікавився ще зі школи.//

Змусив починати вже третій абзац зі слова «змусив». Якщо до суті, то для мене ніколи не було откровенням, що Луцьк був полінаціональним і полікультурним історично та і досі спільноти етнічні поширені і мені то подобається якщо чесно.

 //Полікультурний і мультикультурний, в моїй голові – різні поняття, а через те, що блог містить слово «дефініція» то спробую описати її у висновку.//

Я знаю як мінімум про представників польської, німецької, чеської, єврейської, ромської, вірменської та кримськотатарської громад, які є частинкою культури міста. 

//Різних насправді складових культури від архітектури до їжі. Розумію, що є і інші, чи через «закритість» цих спільнот, чи через пасивну інформаційну політику про них я чув недостатньо, щоб ото тут написати.//

Може для когось буде корисним, чи цікавим, чи просто тому, що мене не дуже обмежують тут в можливості реалізувати своє бажання трішки просвітництвом займатись, в тому сенсі, як я це собі розумію, але зараз буде інформаційний блок.

//Якщо комусь таки було цікаво, чи корисно, чи ново, чи приємно те почитати, то я вже радий, якщо ж ні, то «шопоробиш».//

Читайте також: Луцьк – це не тільки Замок Любарта

• Вірмени

 Якщо вірити історикам //ну або загалом вірити людям// то вірмени у Луцьку жили з XІІІ століття. Їли, пили, множились, займались бізнесом, кажуть майже 300 будинків своїх побудували, а от церкву аж в XV столітті собі зладнали. Далі була синусоїдальна структура, громада то більшала, то меншала, зараз же на Волині //адміністративній, а не історичній// проживає їх близько півтори тисячі.

• Чехи

Думаю тут очевидно, що то якось з індустріалізацією пов’язано і з тим що Олександр ІІ не дозволяв полякам купувати дешеву українську землю (майже мораторій, як було недавно, але тільки для поляків), а от німцям і чехам – дозволяв. Того перші 17 родин на Волинь переселились ще у 1863.

І очевидно, що під час репатріації після 1945 більшість була вивезена до Чехословаччини.

Чеських кварталів в місті було кілька, точно знаю про один приблизно там де зараз район Теремно, про церкву, що була поблизу сучасного геріатичного будинку теж відомості є. Зараз в товаристві волинських чехів «Матіце  Волинська» близько 80 осіб.

• Поляки

Якщо без деталей //трохи не той формат тут// то активна комунікація волинян та поляків почалася з XІV століття. Тоді Волинь була у складі ВКЛ, яке тісно жило з КП. //І тут прям багато інформації знайти можна, того не забиратиму у тих, хто ще цього не дізнався радості пошуку і відкриття.//

На  сьогодні на Волині діють Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка та Товариство польської культури імені Єви Фелінської.

• Німці

Невеликий історичний факт //бо то ж частина історичної довідки//, саме німецькою написана грамота Любарта 1376 року, яку підписував канцлер Отек під договором князя Любарта з польським королем Казимиром. А перша згадка про німців в Луцьку ще 1149 роком датується, //і то вже вони тут були, а не тільки приїхали.//

• Євреї

Десь, в княжі часи, але ще до монгольської навали, столітті в XIII з’явились представники цього народу на Волині.

//Отут теж інформації багато, не розписуватиму, бо ж хочеться до висновку прийти. Хоча дуже рекомендую почитати Сашка Котиса статті про рід Кронштейнів.//

• Роми

Офіційно на Волині зараз близько 45 тисяч ромів. Існує організація «Терне Рома», яка націлена відроджувати власну культуру, традиції, мову.

До речі, перший у Європі ромський буквар з'явився саме на Волині.

• Караїми

У XIV столітті місто активно росло і тут крутились великі гроші. Вітовт вів доволі активну східну політику і з 1388 року на Волині та у Луцьку з’явились караїми – корінні мешканців Криму.

//Певно дико, що у ХХІ столітті місто прийматиме нових переселенців – тих, хто мігрував із окупованого Криму. Дико, що у ХХІ столітті в глобалізованому і цивілізованому світі існує вимушена міграція…//

Наразі на Волині є вже  сотні родин переселенців з Криму.

Висновок

А от так – без логіки і без структури. Хоча може вона тут і буде тут як вийде.

//Але – і то те ключове сьогоднішнє «але», я точно ще напишу про складову мови в культурі, бо там є про що писати. Але сьогодні хотів до іншого привернути увагу.//

Коли ми говоримо про полікультурність, то кажемо – якось так склалось, що в моєму місті є вулиця/квартал/просто люди іншої культури і мені з того не холодно і не жарко.

Коли про мультикультурність – то тебе це хвилює. Не просто хвилює, а ти пробуєш зрозуміти іншу культуру, як пробуєш зрозуміти людей, які іншою мовою балакають. Іноді //взагалі шок// на перетині культур виникає щось нове, коли ми можемо раціонально поглянути на свого внутрішнього ксенофоба і зрозуміти, чим то є – загрозою,  чи розвитком. Ти – пробуєш зрозуміти.

Вчора та і не тільки вчора, просто вчора особливо, багато хто з нас отримував від друзів/знайомих повідомлення, щодо того, чи знайдуть вони прихисток тут. Не якщо почнеться війна //бо вона триває вже не перший рік і дивує, як просто частина з нас до цього почала ставитись//, а якщо вона прийде під їхні будинки.

//Хотілося б, щоб якщо стільки століть приймали до себе частки інших культур то і зараз… Самі розумієте… І не так важливо, яка мова твоя рідна, важливий вибір, що ти робиш, або ні. Хоча, само собою, то лиш моє, суб’єктивне бачення.//

Читайте також: Дефініція культури. Кава. Частина перша