Художник мусить бути «голодним», але багатим

Познайомилися ми 2014 року. Петро Антип прибув до нас із колективом художників на групову виставку. Він та його роботи вирізнялися з-поміж інших, були якісь світлі та щирі. Тоді ж він розповів свою трагічну історію: як вимушений був покинути рідну Горлівку, робітню на 1000 квадратних метрів, житло та бізнес. Митець був дуже забезпеченим і шанованим на своїй землі й одномоментно все втратив.

Про це йдеться у колонці на сайті газети «День».

Залишитися на окупованій території він не міг, бо, по-перше, завжди підтримував усе українське: організовував творчі вечори патріотично налаштованих письменників, поетів; влаштовував мітинги за Україну; підтримав Майдан і був «промоутером» його на сході. Все це загрожувало його безпеці. А по-друге, співпраця з окупантами суперечила б його єству, він не зміг би ні повноцінно жити, ні творити.

Петро Антип в Музеї Корсаків

Ще при тій першій зустрічі вразив нестримний оптимізм, яким він був переповнений. Тобто я зі співчуттям слухав історію про те, скільки він усього втратив, і що неодмінно подолає всі виклики, які послала йому доля, і що знову стане багатим. І це говорила людина, котра пропонувала мені придбати щойно створені картини, зокрема, й тому: «Бо немає грошей назад на дорогу до Києва». Таке складно забути, тим паче, що він все зробив, як і обіцяв.

Я відвідував його робітню в селі під Києвом, де вони з Миколою Бірючинським (разом покинули Горлівку) взялися за роботу. Працювали з великим завзяттям, а жили, м’яко кажучи, обмежуючи себе. Їхнє життя нагадувало сюжети із Петрових архаїчних картин.

Тоді я на практиці пересвідчився, що художник, поет, композитор, підприємець чи лікар, щоб чогось досягнути, мусить бути «голодним». І не так важить, чим спричинений цей голод: дефіцитом фінансових ресурсів, якимись завищеними духовними потребами чи жагою до пізнання. Для виникнення мотивації такий «голод» необхідний.

Я постійно дискутую з паном Петром на цю тему і ставлю в приклад його ж життя: якби не війна й він не втратив своїх статків, то, напевно, просто розвивався би собі як підприємець, а не як митець. А так змушений був повернутися до мистецтва. І цей поворот приніс культурі щось нове, чого раніше не було, і що, без сумніву, стане надбанням українського та світового мистецтва. Згодом я запропонував компромісний варіант: 

«Художник мусить бути «голодним», проте багатим», — і він зголосився. 

Петро Антип в Музеї Корсаків

Що ж до його творчості, то, на мій погляд, формування культури відбувається через естетичні нашарування, які дає кожна епоха, але в основі лежить щось первинне, абсолютне, неподільне, як атом, — і це архаїка. Зрозуміло, що важливо досліджувати кожен шар, і що детальніше, то краще. Саме це допоможе докопатися до фундаменту, до сутності буття, до того, хто ми є і за що боремося.

Творчість Петра Антипа є високопрофесійною естетичною «лабораторією», яка займається такими дослідженнями. Він як реставратор історії акуратно і майстерно знімає верхні шари, щоб відкрити те первинне, створене найгеніальнішим художником, ім’я якому Бог.

Я переконаний: щоб досягнути вершин у житті, потрібно бути багатогранним і, крім галузевого, розвивати психологічний та естетичний інтелекти. Щодо останнього, то він містить в собі художній, літературний, хореографічний та інші.

У світлі цього Петро Антип спробував себе як письменник, і йому це вдалося. Підтвердженням є написана ним нещодавно «Велика казка про маленького хлопчика». Я про неї жартую, що це насправді «Маленька казка про великого хлопчика», і Петро не заперечує. Адже в ній у високохудожній формі порушені проблеми пошуку істини, сутності нашого буття, доцільності нашого існування.

Тобто сьогодні Петро Антип як митець рухається до істини, використовуючи не тільки скульптуру, живопис, графіку, а й літературу. Можливо, так і має бути: що більше різноманітними та якісними «інструментами» володіє людина, то глибше вона може «докопатися».

Читайте також: Артефакти, Ерос і Танатос: у Музеї Корсаків відкрили виставку Петра Антипа

***

«Розмова в Музеї Корсаків» — серія пізнавальних відеоінтерв'ю зі сучасними українськими митцями або їхніми представниками. Так редакція Район.Культура популяризує культурну спадщину та зберігає національну пам’ять українського народу. 

Щоб не пропускати випусків програми Розмова в Музеї Корсаків запрошуємо підписатися на ютуб-канал Район.Культура.

Також програма транслюється в ефірі 12 каналу щосуботи о 15:00 та щонеділі о 18:00.