стрічка

#ЧитанняНаРайоні: «Місто дівчат» або книга-сповідь 90-річної жінки

27 Серпня 2021, 18:01
Місто дівчат БЛОГ 21823
Місто дівчат

«Місто дівчат» Елізабет Ґілберт — то більше про свободу, волю, самодостатність, реалізованість, можливості, прагнення та вміння відстоювати своє, ставати по правді тим, кого уявляєш у своїй голові перед сном.

Ця книга про жінок, які попри те, що народилися точно не у свій час, змогли жити так, як побоялася і ніколи не наважилася б більшість, навіть у 21 століття.

 «Шістдесяті викликали в мені гордощі, бо моє товариство до певної міри передбачило всі ці перетворення й заворушення. Сексуальна революція? Я вже давно в неї занурилася. Гомосексуальні пари, які мешкали разом як подружжя? Тітка Пеґ і Олів були тут чи не першими. Фемінізм і виховання дитини без чоловіка? Марджорі роками несла цю службу. Нелюбов до конфліктів і прагнення залагоджувати все ненасильницьким шляхом? Що ж, познайомтеся із солоденьким хлопчиком, на ім'я Натан Ловцкі! Я спостерігала за всіма культурними заворушеннями й перетвореннями 1960-х років з великим захватом — і скажу тобі ось що. Мої у всьому були першими»

Признаюся чесно, Елізабет Ґілберт – це моя найбільша любов сучасної літератури й один з найвагоміших прикладів жінок-письменниць, на яких хочеться рівнятися.

Так от, це та сама жінка, яка створила «Їсти. Молитися. Кохати», «Велику магію» «Природу всіх речей» та «Місто дівчат». P. S.: їх усіх можна знайти у «Видавництві Старого Лева», яке вперше і єдине в Україні познайомило нас з книгами американської письменниці.

І навіть, якщо вам хтось скаже, що «Це мильні жіночі романи», не ведіться. Тут більше ніж просто «мило».

 Ціле життя у книзі-сповіді 90-річної жінки

 «Ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною»

 У книзі авторка поєднала богемне життя у театрі, свободу вибору, алкоголь, розкутість та проблеми пошуку особистого я, самореалізацію, неприйняття батьками вчинків власних дітей, перші перешкоди, найбільші злети та такі ж за масштабом провали.

Помітка, оповідь ведеться від імені головної героїні, але вже через багато-багато років.

«Неправильний. У дитинстві ти собі думаєш, що все влаштовано так і так. Думаєш, є певні правила. Ну, про те, як воно має бути. Ти стараєшся жити за ними. Але світу начхати на правила і на те, у що ти віриш. Світ не є правильний, Вівіан. І ніколи таким не буде. І ті наші правила нічого не варті. Деколи світ просто стається з тобою, от що я думаю. А люди просто мусять собі якось в ньому жити, наскільки їм це вдається»

1940 рік, Нью-Йорк, головна героїня Вівіан – молода та нестримна. Батьки віддали дівчину до тітки, бо ту вигнали з коледжу. Тітка — власниця богемного театру. Саме у ньому героїня легко піддається тогочасним спокусам, які були доступні акторам та далекими й неприйнятними суспільству.

Перше кохання та свобода, ще, здається, такої юної дівчинки. Тут сильні жінки, які самі заробляють, ведуть побут і живуть у власне задоволення. І як же їй, хочеться бути такими ж, як вони.

Між розділами промальовується війна. Але зовсім з іншої, невідомої нам сторони. Актори виступають для солдатів, а Вівіан непокоїться про брата, який має воювати. 

Найголовніше те, що авторка вміло показує, що у всьому є межа і за свої вчинки потрібно розплачуватися. Падіння та невдачі Вівіан, вдало описує через відсутність інтересу та байдужість до власного життя. Як пережити скандали, приниження та сором?

 «Я насолоджувалася відчуттям, що я — всього лиш крихітна цятка у величезному океані душ»

 Все взаємопов’язане

І на завершення книги, кому ж пише головна героїня, для кого вся ця сповідь і ким ця людина є для оповідачки? Ти точно ніколи не здогадаєшся.

Тут багато гостроти, надмірної відкритості та жорстокої правди тогочасного життя цих людей. Багато розкутості, іронії та революції жінок. Якщо ви не готові до всього вище описаного – навіть не відкривайте книгу, а якщо таки готові – то настав час поринути у богемний світ театру.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024