Володимир-Волинський vs Володимир. Історичне підґрунтя для політичного рішення

Народний депутат Ігор Гузь нещодавно знову підняв питання про перейменування міста Володимир-Волинський. Містяни й волиняни зійшлись у войовничому герці у коментарях на різних онлайн-платформах. Опоненти наводять різні аргументи, доречні та безглузді, а також апелюють до історії.

Найдавніша відома нам писемна згадка про наше місто міститься у тексті «Gesta Hungarorum» («Діяння Угрів»), який написали у XII столітті. Автором цієї хроніки є невідомий на ім’я нотар угорського короля Бели. Історики також називають його Анонімом.

Оригінал «Gesta Hungarorum» зберігається в угорській Національній бібліотеці імені Ференца Сечені у Будапешті. Текст написали, як було заведено у ті часи, латиною. У 1827 році «Gesta Hungarorum» була опублікована у Відні. Пізніше появились переклади угорською, англійською, російською мовами. Повноцінного археографічного перекладу українською мовою наразі немає.

12 частина хроніки має назву «De ciuitatibus lodomer et Galicia». Слово «ciuitatibus» може означати місто або територія, підконтрольна певному місту. 

У цьому уривку йдеться про те, як угорський князь Альмош вийшов з Києва у напрямку Володимира. Володимирський князь зустрів Альмоша на межі своїх володінь та «відкрив ворота міста Володимир» («et ciuitatem lodomeriam ultro ei aperuerunt»). 

Часом можна зустріти інформацію, що ці події нібито відбувались у 884 році. Насправді ж цей рік як дату переходу Угрів повз Київ нібито пропоновану Нотарем Короля Бели (автором «Gesta Hungarorum») в російськомовну історичну науку ввів Микола Карамзін у своїй «Истории государства Российского» (примітка 302 до тому 1 книги 1) на початку ХІХ століття. При цьому він сам заперечував достовірність цієї дати.

Отже, найдавніша зафіксована писемна назва нашого міста – «lodomer». Немає жодного історичного джерела, де би було згадане наше місто під назвою «Ладомир».

Мешканцям Володимира та історикам добре відома цитата з руських літописів:

 «Бѣ у него [Володимира] сыновъ 12: ... И посади Вышеслава в Новѣгородѣ, а Изяслава Полотьскѣ, а Святополка Туровѣ, а Ярослава Ростовѣ. Умершю же старѣйшему Вышеславу Новѣгородѣ, посадиша Ярослава Новѣгородѣ, а Бориса Ростовѣ, а Глѣба Муромѣ, Святослава Деревѣхъ, Всеволода Володимери, Мьстислава Тмуторокани». 

Цей уривок з літопису, який написали староруською мовою, дає нам однозначне написання назви міста – Володимир.

Додам, що історики-русисти висловлюють сумніви щодо достовірності датування цього уривку 988 роком. До того ж 988 рік – це не рік заснування, це – рік першої письмової згадки про місто Володимир у руських літописах. Про Володимир там говориться як про доконаний факт. Місто не засноване, а уже існує згідно з записом під 988 роук. Поселення ж існувало і раніше.

При цьому в іноземних джерелах є інші, раніші записи. Але у нашій історико-меморіальній практиці не заведено звертати увагу на іноземні джерела.

Отже, вірним буде твердження: «988 р. – перша письмова згадка у руських літописах». А місто русичі називали Володимиром.

Приблизно у 1160-1170-х роках Ефраїм бен Яаков з міста Бонн написав книгу під назвою «ספר זכירה» («Зефер га-зехіра»; «Книга поминання»). Схоже, саме у цій книзі вперше на письмі згадується назва нашого міста, якою послуговувались євреї. На жаль, мої ресурси і знання мов не дають можливості віднайти оригінал або публікацію цієї книги і прочитати відповідний уривок. 

Тому наведу український переклад наведений Володимиром Музиченком у книзі «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м. Володимира-Волинського»: «в [4]931 році двоє євреїв приїхали в Колонью: одного звали р.Беньямін га-Надіб (Беньямін Щедрий) із Володимира, другого – р. Авраам Писець із Карентена».

Найімовірніше, що в оригіналі єврейська назва міста звучала як Людмир.

Надалі, у Литовській Метриці, в документах доби Речі Посполитої вживається назва Володимир (руською, українською), Włodzimierz (польською), Vladimiria, Vlodimeria або Lodomeria та подібними назвами (латиною). А євреї продовжували називати місто Людмиром.

Так тривало до 1795 року. Російські війська увійшли на Західну Волинь, зайняли Володимир відповідно до австро-російської угоди від 3 січня 1795 року.

В історичній та краєзнавчій літературі часто вказано, що після цього приєднання місто отримало приставку «Волинський» до своєї назви. Також вказується, що цей крок був обгрунтований необхідністю відрізняти місто від російського міста Владімір-на-Клязьмі. 

Однак, у жодному науковому або краєзнавчому виданні немає посилання на нормативно-правовий акт про перейменування. Немає такого акту і у «Полном собрании законов Российской империй», що вважається офіційним виданням з усіма вищими нормативно-правовими актами Російської імперії.

Після захоплення Росією останніх вільних територій Речі Посполитої, 5 липня 1795 року підписали імператорський указ «Про різні розпорядження щодо облаштування Волинської та Подільської губерній», у якому місто назване «Владимиржь».

29 серпня 1797 року у Височайше затвердженому докладі Сенату «Про визначення меж губерніям: Новоросійській, Київській, Мінській, Волинській, Подільській та Малоросійській і про поділ їх на повіти» місто назване «Владимірь».

25 грудня 1879 у Височайше затвердженій думці Державної Ради «Про переведення міста Володимира, по розміру квартирних окладів, у найближчий вищий розряд місцевостей» місто назване «Владимірь».

Володимир-Волинський саме у такому написанні у «Полном собраний законов Российской империй» вперше зустрічається 27 січня 1911 року. Того дня імператор затвердив герб міста і було опубліковано Височайше повеління, оголошене Міністром Юстиції. В неофіційних виданнях написання «владимірволынскъ» зустрічається приблизно з 1890-х років.

Перший відомий нам нормативно-правовий акт, який регулює назву міста – це повідомлення міністра внутрішніх справ Польщі Антоні Каменського від 3 червня 1922 року про перейменування кількох міст і сіл, серед них – Володимир-Волинський, який тепер став Włodzimierzem. Українці швидко прийняли відновлену традиційну назву. Хоча інколи ще вживали форму «Володимир на Волині».

Коли на початку Другої світової війни місто зайняли радянські війська, то спочатку послуговувались назвою «Володимир». Це відображено і в офіційних документах, і у пресі. Формально, СРСР не визнавав юридичних рішень Польської держави, а тому повернулись до російської імперської назви.

Щоправда, практика вживання назви була настільки різноманітною (Володимир, Володимир-Волинськ, Володимир-Волинський та їх російські відповідники), що у 1944 році довелось уточнювати назву через спеціальну постанову Верховної Ради.

Уже за незалежності мало які місцеві вибори відбувались без згадок про потребу перейменування. На підтримці чи протидії перейменуванню міські політики заробляли собі голоси. Однак, політичної волі для перейменування міста тоді забракло.

Так і залишилось. Офіційна назва – Володимир-Волинський. У побуті – Володимир та всілякі покручі на кшталт «Вол.-Вол.». І муки при транслітерації та заповненні різних бланків, де є обмежена кількість клітинок у полі «місце народження/проживання».

Назва міста – це не про минуле. Назва міста – це про майбутнє. Місто може стати простішим, зрозумілішим.